слідом
ВСЛІД (УСЛІ́Д) звич. з прийм. з а (безпосередньо за ким-, чим-небудь), СЛІ́ДО́М, СЛІДКО́М, НА́ЗИРЦІ, НА́ЗИРЦЕМ, НА́ЗИРКОМ діал., НА́СЛІДЦІ діал. (слідкуючи). Віз покотився вслід за іншими (Г. Хоткевич); — Не вибігала ж за ним услід моя паніматка, як у тій пісні, не хапала за стремена (П. Куліш); За орачами слідом літало гайвороння (С. Чорнобривець); Дівчата.. понабирали води в відра і помаленьку пішли додому слідком за молодицею (І. Нечуй-Левицький); Ходить Дувид, зблід. За ним назирці — мати, суха й біла, як мармур (С. Васильченко); Мокрина, що ходила назирцем за комісією, вголос виявляла свій подив (К. Гордієнко); Та й пішов (Гриць), а я за ним назирком (Марко Вовчок); Селаброс.. рушив наслідці за нею (І. Нечуй-Левицький). — Пор. навздогі́н.
Словник синонімів української мови