Значення в інших словниках
-
слідом —
слі́до́м прислівник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
-
слідом —
пр., услід, НАЗИРЦІ, слідком; у погоню; (за ким) наслідуючи кого.
Словник синонімів Караванського
-
слідом —
присл., звичайно у сполуч. з прикм. за. 1》 Безпосередньо за ким-, чим-небудь, не відстаючи; услід. || Одразу або незабаром після чого-небудь. 2》 Наслідуючи кого-небудь; так само, як хтось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
слідом —
СЛІ́ДО́М, присл., звичайно у сполуч. з прийм. за. 1. Безпосередньо за ким-, чим-небудь, не відстаючи; після чого-небудь. Вийшов [старший брат] з хати, а за їм [ним] усі брати слідом (Марко Вовчок); Ступав [панотець] за війтом слідом...
Словник української мови у 20 томах
-
слідом —
іти́ / піти́ слі́дом за ким (по сліда́х чиїх). Діяти, робити що-небудь так, як хтось інший, наслідувати кого-небудь. Не хочу йти слідом за своїм двоюрідним братом (М. Стельмах).
Фразеологічний словник української мови
-
слідом —
ВСЛІД (УСЛІ́Д) звич. з прийм. з а (безпосередньо за ким-, чим-небудь), СЛІ́ДО́М, СЛІДКО́М, НА́ЗИРЦІ, НА́ЗИРЦЕМ, НА́ЗИРКОМ діал., НА́СЛІДЦІ діал. (слідкуючи). Віз покотився вслід за іншими (Г.
Словник синонімів української мови
-
слідом —
СЛІ́ДО́М, присл., звичайно у сполуч. з прийм. за. 1. Безпосередньо за ким-, чим-небудь, не відстаючи; услід. Вийшов [старший брат] з хати, а за їм [ним] усі брати слідом (Вовчок, І, 1955, 312); Ступав [панотець] за війтом слідом...
Словник української мови в 11 томах
-
слідом —
Слідом нар. 1) = слідком. Слідом за дідом. Ном. № 11837. 2) Какъ должно. Треба слідом все робити. Левч. 56.
Словник української мови Грінченка