слідом

Значення в інших словниках

1. слідом — слі́до́м прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
2. слідом — пр., услід, НАЗИРЦІ, слідком; у погоню; (за ким) наслідуючи кого. Словник синонімів Караванського
3. слідом — присл., звичайно у сполуч. з прикм. за. 1》 Безпосередньо за ким-, чим-небудь, не відстаючи; услід. || Одразу або незабаром після чого-небудь. 2》 Наслідуючи кого-небудь; так само, як хтось. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. слідом — СЛІ́ДО́М, присл., звичайно у сполуч. з прийм. за. 1. Безпосередньо за ким-, чим-небудь, не відстаючи; після чого-небудь. Вийшов [старший брат] з хати, а за їм [ним] усі брати слідом (Марко Вовчок); Ступав [панотець] за війтом слідом... Словник української мови у 20 томах
5. слідом — іти́ / піти́ слі́дом за ким (по сліда́х чиїх). Діяти, робити що-небудь так, як хтось інший, наслідувати кого-небудь. Не хочу йти слідом за своїм двоюрідним братом (М. Стельмах). Фразеологічний словник української мови
6. слідом — ВСЛІД (УСЛІ́Д) звич. з прийм. з а (безпосередньо за ким-, чим-небудь), СЛІ́ДО́М, СЛІДКО́М, НА́ЗИРЦІ, НА́ЗИРЦЕМ, НА́ЗИРКОМ діал., НА́СЛІДЦІ діал. (слідкуючи). Віз покотився вслід за іншими (Г. Словник синонімів української мови
7. слідом — СЛІ́ДО́М, присл., звичайно у сполуч. з прийм. за. 1. Безпосередньо за ким-, чим-небудь, не відстаючи; услід. Вийшов [старший брат] з хати, а за їм [ним] усі брати слідом (Вовчок, І, 1955, 312); Ступав [панотець] за війтом слідом... Словник української мови в 11 томах
8. слідом — Слідом нар. 1) = слідком. Слідом за дідом. Ном. № 11837. 2) Какъ должно. Треба слідом все робити. Левч. 56. Словник української мови Грінченка