слідом

СЛІ́ДО́М, присл., звичайно у сполуч. з прийм. за.

1. Безпосередньо за ким-, чим-небудь, не відстаючи; після чого-небудь.

Вийшов [старший брат] з хати, а за їм [ним] усі брати слідом (Марко Вовчок);

Ступав [панотець] за війтом слідом, трохи на п'яти не наступав (Л. Мартович);

Як на долоні, видко з Белебеня – спереду сани і ще одні сани, а слідом і весь козацький загін (А. Головко);

// Одразу або незабаром після чого-небудь.

Блискавка розколола хмару, слідом ударив грім (Ю. Яновський);

Прогримотів останні слова Опанас, слідом за чим, після недовгої тиші, жалісно рипнули двері (О. Довженко).

2. Наслідуючи кого-небудь; так само, як хтось.

Коли слідом за мною вся жіноча половина глядачів корчилась в істеричнім нападі, то се звалося моїм “тріумфом” (Леся Українка);

Може, мене заводить пам'ять, але мені здається, що саме покалами називав Донець, слідом за дніпровськими рибалками, заводі, затони, зарічки на Дніпрі... (М. Рильський);

– Хоч воно тепер і подешевшало життя, однак не хочу йти слідом за своїм двоюрідним братом. Осиротів наш рід, то не хочу, щоб моя сім'я осиротіла (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слідом — слі́до́м прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. слідом — пр., услід, НАЗИРЦІ, слідком; у погоню; (за ким) наслідуючи кого. Словник синонімів Караванського
  3. слідом — див. потім; услід Словник синонімів Вусика
  4. слідом — присл., звичайно у сполуч. з прикм. за. 1》 Безпосередньо за ким-, чим-небудь, не відстаючи; услід. || Одразу або незабаром після чого-небудь. 2》 Наслідуючи кого-небудь; так само, як хтось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. слідом — іти́ / піти́ слі́дом за ким (по сліда́х чиїх). Діяти, робити що-небудь так, як хтось інший, наслідувати кого-небудь. Не хочу йти слідом за своїм двоюрідним братом (М. Стельмах). Фразеологічний словник української мови
  6. слідом — ВСЛІД (УСЛІ́Д) звич. з прийм. з а (безпосередньо за ким-, чим-небудь), СЛІ́ДО́М, СЛІДКО́М, НА́ЗИРЦІ, НА́ЗИРЦЕМ, НА́ЗИРКОМ діал., НА́СЛІДЦІ діал. (слідкуючи). Віз покотився вслід за іншими (Г. Словник синонімів української мови
  7. слідом — СЛІ́ДО́М, присл., звичайно у сполуч. з прийм. за. 1. Безпосередньо за ким-, чим-небудь, не відстаючи; услід. Вийшов [старший брат] з хати, а за їм [ним] усі брати слідом (Вовчок, І, 1955, 312); Ступав [панотець] за війтом слідом... Словник української мови в 11 томах
  8. слідом — Слідом нар. 1) = слідком. Слідом за дідом. Ном. № 11837. 2) Какъ должно. Треба слідом все робити. Левч. 56. Словник української мови Грінченка