Словник синонімів української мови

соромно

СО́РОМНО присудк. сл. (про відчуття сорому), СО́РОМ, СТИ́ДНО, СТИД, СО́ВІСНО, ПО́СОРОМНО, СОРОМО́ТА розм., СТРА́МНО розм., УСТИ́ДНО (ВСТИ́ДНО) діал. Дмитрові стало соромно за свою гарячковість (М. Стельмах); — Як тобі не сором чужі гроші красти? (М. Коцюбинський); (Горпина:) Чи се ж тобі не стид та не сором обніматись з хлопцями? (І. Нечуй-Левицький); Стидно було б мені, якби я брехала перед Вами (Леся Українка); (Петро:) Не зловлять. Хіба що ти викажеш. (Орина:) Петре, як не совісно... (В. Собко); Соромота вийти за ворота (прислів'я); — Як стане син паном, то за простого батька й маму і не згадає. Встидно їх (Мирослав Ірчан).

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. соромно — со́ромно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
  2. соромно — сором їсть очі кому; пече сором кого. [Оксана:] Що я, бачте, вже така непутяща, така хвойда зародилась, що й сором не їсть мені очей! (Кропивницький, Вибрані твори, 1967, с. 167); Пече мене сором на саму згадку (Коцюбинський, 2, 1961, с. 335).  Словник фразеологічних синонімів
  3. соромно — присудк. сл. Стан, коли людина відчуває сором. Соромно сказати — див. сказати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. соромно — СО́РОМНО, пред. Стан, коли людина відчуває сором. Він біг стернею, наче тікав від кого, і чув, що йому чогось соромно (М. Коцюбинський); Люба закриває обличчя руками, їй і в темряві соромно своїх думок (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
  5. соромно — Со́ромно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. соромно — СО́РОМНО, присудк. сл. Стан, коли людина відчуває сором. Він біг стернею, наче тікав від кого, і чув, що йому чогось соромно (Коцюб., І, 1955, 99); Люба закриває обличчя руками, їй і в темряві соромно своїх думок (Стельмах, І, 1962, 360). Со́ромно сказа́ти див. сказа́ти.  Словник української мови в 11 томах
  7. соромно — Со́ромно нар. Стыдно. Та рознесе таку погану славу, що соромно й сказать. Гліб. Соромно такому багатиреві сина-єдинця у найми пускати. Мир. Пов. II. 21.  Словник української мови Грінченка