соромний

ГАНЕ́БНИЙ (вартий ганьби, осуду), БЕЗСЛА́ВНИЙ, БЕЗЧЕ́СНИЙ, СОРО́МНИЙ, СТИДКИ́Й, СТИДНИ́Й. Коли людина просить пробачити її, то це значить, що вона засуджує свій вчинок, визнає його недостойним, ганебним (О. Донченко); Він не хотів загинути такою безславною, страшною смертю (М. Коцюбинський); — Я пристав на безчесний мир з Карапетом (І. Нечуй-Левицький); (Старий:) Нащо маю я вставати? (Тірца:) Для праці!.. Щоб час визволу не застав тебе у сні ганебнім, в соромнім безділлі (Леся Українка); Совати кулаком у зуби такому ж голопузому громадянинові, як і сам, видавалося мені чимось стидким (О. Левада); — Яке ж ти худеньке, аж світишся... Дівчина помітно зніяковіла, немов у цьому було для неї щось стидне (О. Гончар). — Пор. 2. непоря́дний.

Значення в інших словниках

1. соромний — соро́мний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. соромний — -а, -е. 1》 Те саме, що сороміцький. || у знач. ім. соромне, -ного, с. Те, що виходить за межі загальноприйнятих норм пристойності. 2》 Який соромить (у 2 знач.) кого-небудь, приносить безчестя, ганьбу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. соромний — СОРО́МНИЙ, а, е. 1. Те саме, що соромі́цький. Одна жінка казала про себе, що вона Єва, зривала із себе сорочку і ходила голісінька, соромні речі говорила (Леся Українка); Панотець ганьбить їх [селян]..  Словник української мови у 20 томах
4. соромний — СОРО́МНИЙ, а, е. 1. Те саме, що соромі́цький. Одна жінка казала про себе, що вона Єва, зривала із себе сорочку і ходила голісінька, соромні речі говорила (Л. Укр., V, 1956, 166); Панотець ганьбить їх [селян]..  Словник української мови в 11 томах