1. Словник синонімів української мови

соромний

ГАНЕ́БНИЙ (вартий ганьби, осуду), БЕЗСЛА́ВНИЙ, БЕЗЧЕ́СНИЙ, СОРО́МНИЙ, СТИДКИ́Й, СТИДНИ́Й. Коли людина просить пробачити її, то це значить, що вона засуджує свій вчинок, визнає його недостойним, ганебним (О. Донченко); Він не хотів загинути такою безславною, страшною смертю (М. Коцюбинський); — Я пристав на безчесний мир з Карапетом (І. Нечуй-Левицький); (Старий:) Нащо маю я вставати? (Тірца:) Для праці!.. Щоб час визволу не застав тебе у сні ганебнім, в соромнім безділлі (Леся Українка); Совати кулаком у зуби такому ж голопузому громадянинові, як і сам, видавалося мені чимось стидким (О. Левада); — Яке ж ти худеньке, аж світишся... Дівчина помітно зніяковіла, немов у цьому було для неї щось стидне (О. Гончар). — Пор. 2. непоря́дний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. соромний — соро́мний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. соромний — -а, -е. 1》 Те саме, що сороміцький. || у знач. ім. соромне, -ного, с. Те, що виходить за межі загальноприйнятих норм пристойності. 2》 Який соромить (у 2 знач.) кого-небудь, приносить безчестя, ганьбу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. соромний — СОРО́МНИЙ, а, е. 1. Те саме, що соромі́цький. Одна жінка казала про себе, що вона Єва, зривала із себе сорочку і ходила голісінька, соромні речі говорила (Леся Українка); Панотець ганьбить їх [селян].. Словник української мови у 20 томах
  4. соромний — СОРО́МНИЙ, а, е. 1. Те саме, що соромі́цький. Одна жінка казала про себе, що вона Єва, зривала із себе сорочку і ходила голісінька, соромні речі говорила (Л. Укр., V, 1956, 166); Панотець ганьбить їх [селян].. Словник української мови в 11 томах