соромний
СОРО́МНИЙ, а, е.
1. Те саме, що соромі́цький.
Одна жінка казала про себе, що вона Єва, зривала із себе сорочку і ходила голісінька, соромні речі говорила (Леся Українка);
Панотець ганьбить їх [селян].., показує на них пальцями та прикладає до них погані або й соромні прозвища [прізвиська] (І. Франко);
// у знач. ім. соро́мне, ного, с. Те, що виходить за межі загальноприйнятих норм пристойності.
Чув [дядько] тілько, що соромне розказувалось (Панас Мирний).
2. Який соромить (у 2 знач.) кого-небудь, приносить безчестя, ганьбу.
Сі нищі, тихі, покірні, босі, обідрані, – се соромний докір для тебе, громадо (Уляна Кравченко);
Інтелігентному українцеві здається, ніби йому не треба вчитися української мови. Наслідки такого погляду для нас просто соромні (з навч. літ.).
Значення в інших словниках
- соромний — соро́мний прикметник Орфографічний словник української мови
- соромний — -а, -е. 1》 Те саме, що сороміцький. || у знач. ім. соромне, -ного, с. Те, що виходить за межі загальноприйнятих норм пристойності. 2》 Який соромить (у 2 знач.) кого-небудь, приносить безчестя, ганьбу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- соромний — ГАНЕ́БНИЙ (вартий ганьби, осуду), БЕЗСЛА́ВНИЙ, БЕЗЧЕ́СНИЙ, СОРО́МНИЙ, СТИДКИ́Й, СТИДНИ́Й. Коли людина просить пробачити її, то це значить, що вона засуджує свій вчинок, визнає його недостойним, ганебним (О. Словник синонімів української мови
- соромний — СОРО́МНИЙ, а, е. 1. Те саме, що соромі́цький. Одна жінка казала про себе, що вона Єва, зривала із себе сорочку і ходила голісінька, соромні речі говорила (Л. Укр., V, 1956, 166); Панотець ганьбить їх [селян].. Словник української мови в 11 томах