спобігти
ДОГНА́ТИ кого, що (рухаючись, наблизитися до того, хто (що) пересувається попереду), НАЗДОГНА́ТИ, ЗДОГНА́ТИ, НАГНА́ТИ, НАСПІ́ТИ, ДОСПІ́ТИ рідше, УГНА́ТИСЯ (ВГНА́ТИСЯ) за ким-чим, розм., УГАНЯ́ТИСЯ (ВГАНЯ́ТИСЯ) за ким-чим, розм., ДОГОНИ́ТИ діал.; НАСТИ́ГНУТИ (НАСТИ́ГТИ), СПОБІ́ГТИ розм. (переслідуючи); НАСІ́СТИ на кого-що, НАСТУПИ́ТИ на кого-що, НАСІ́СТИ НА П'Я́ТИ (НАСТУПИ́ТИ НА П'Я́ТИ) кому, розм. (наближаючись упритул). — Недок.: доганя́ти, наздоганя́ти, здоганя́ти, здого́нити розм. наганя́ти, наго́нити розм. наспіва́ти, доспіва́ти, уганя́тися (вганя́тися), дого́нити, настига́ти, спобіга́ти, насіда́ти, наступа́ти, насіда́ти на п'я́ти (наступа́ти на п'я́ти). Два верхівці летіли, неначе два орли в степу: один не втече, другий не дожене (І. Нечуй-Левицький); Перехопившись через тин, Мічурін погнався за хлопцями. Ось він майже наздогнав одного (О. Довженко); Семена хутко здогнала його мати, несучи щось у клуночку (Леся Українка); Як би не поспішав(Трохим), Денис його нажене (Г. Квітка-Основ'яненко); — Треба бігти, — сказав Сивоок, — і якомога швидше. Щоб не наспіли вони нас у темнощах (П. Загребельний); Пси, донюхавшись, доспіли, Шарпнули муцика, із'їли (І. Котляревський); — Почекай хвилинку. Ніяк не уженуся за тобою. Дуже мені ноги болять (З. Тулуб); (Василь:) За черницями не вганяєшся. (Сестра Серахвима:) Чому? Швидкі такі? (Панас Мирний); Кинулася за мною погоня, та не догонила (І. Франко); Кінь його настигав утікача, доки настиг його з розгону на якихось кам'яних широких сходах (О. Гончар); Збігають мої молодощі марно, а й спобігти їх не можна вже... (А. Кримський); Вирвалися (шляхтичі) в поле, але тут же їх зразу насіли татари (П. Панч); Ми гналися за ним, насідали йому на п'яти (П. Загребельний); Австрійські війська.. відходили під натиском російських військ, які буквально наступали їм на п'яти (В. Гжицький).
ЗАСТА́ТИ (про які-небудь події, явища природи і т. ін. — відбутися, настати під час перебування кого-небудь у якомусь місці; несподівано виявити, знайти кого-небудь у якомусь місці, положенні, становищі), ЗАХОПИ́ТИ, ПРИХОПИ́ТИ, ПРИХВАТИ́ТИ, НАСТИ́ГНУТИ, НАСТИ́ГТИ, ЗАСЯГНУ́ТИ, ЗАСЯГТИ́, ЗАСКО́ЧИТИ розм., ЗАХВАТИ́ТИ розм., НАКРИ́ТИ розм., ЗАСТУ́КАТИ розм., ЗУСПІ́ТИ діал., ЗАСТИ́ГТИ рідко, СПОБІ́ГТИ рідко. — Недок.: застава́ти, захо́плювати, прихо́плювати, прихва́чувати, настига́ти, засяга́ти, накрива́ти, застига́ти, спобіга́ти. Схід сонця заставав косарів за роботою (В. Москалець); Ночували, де ніч захопила: в ровах при дорозі, в стодолах (М. Томчаній); Недалеко від панського займища Левка прихоплює світанок (М. Стельмах); Щасливий був, хто у своє село Вернув за дня, бо горе подорожнім, Як серед степу лихо засягло! (М. Рильський); На полі в житах нас заскочила злива (П. Козланюк); — Поверталась я з чужих сіл додому, а мене застукала хуртовина (М. Стельмах); І ось одного ранку дід застукав у садку свого внука (О. Донченко); Біжить вона, біжить. Стала її ніч застигати (О. Іваненко); І батька жалувать не стану, Як на крадіжці спобіжу (І. Манжура).
ЗУСТРІ́НУТИ кого (ідучи чи пройшовши куди-небудь, зійтися з кимось, помітити когось), ЗУСТРІ́ТИ, ЗУСТРІ́НУТИСЯ з ким, ЗУСТРІ́ТИСЯ з ким, ПОБА́ЧИТИ, ПОБА́ЧИТИСЯ з ким, СТРІ́НУТИ розм., СТРІ́ТИ розм., СТРІ́НУТИСЯ з ким, розм., СТРІ́ТИСЯ з ким, розм., ПОСТРІЧА́ТИ розм., ПОВИДА́ТИСЯ з ким, розм., ЗАБА́ЧИТИСЯ (ЗОБА́ЧИТИСЯ) з ким, розм., УСТРІ́НУТИ (ВСТРІ́НУТИ) діал., УСТРІ́ТИ (ВСТРІ́ТИ) діал., УЗДРІ́ТИСЯ (ВЗДРІ́ТИСЯ) з ким, заст.; ПЕРЕСТРІ́ТИ, ПЕРЕСТРІ́НУТИ, СПІТКА́ТИ, СПІТКА́ТИСЯ з ким, ПЕРЕСТРІ́ТИСЯ з ким, діал., ПЕРЕСТРІ́НУТИСЯ з ким, діал. (по дорозі, ідучи, їдучи і т. ін.); ЗДИ́БАТИ, НАДИ́БАТИ розм., ПОДИ́БАТИ розм., ПОДИ́БАТИСЯ розм., СПОБІ́ГТИ діал. (перев. випадково або несподівано). — Недок.: зустріча́ти, зустріва́ти діал. зустріча́тися, ба́чити, ба́читися, стріча́ти, стріва́ти рідко стріча́тися діал. уздріва́тися (вздріва́тися), перестріва́ти, перестріча́ти розм. здиба́ти, зди́бувати, нади́бувати, надиба́ти, поди́бувати, поди́буватися, спобіга́ти. Було ще на зорю не здійметься, вона з коромислом біжить по воду, щоб людей менше зустрінути (Ганна Барвінок); В перервах між лекціями я ходив по коридорах, сподіваючись зустріти Марію (Є. Гуцало); У теплі дні збирання винограду Її він стрів. На мулах нешвидких вона верталась із ясного саду Ясна, як сад, і радісна, як сміх (М. Рильський); Веселий, говорливий, жартує (Денис) з усіма, кого постріча (Г. Квітка-Основ'яненко); — Ото, значить, як ви нас устріли, ..і страху ж я набрався, Господи! (Панас Мирний); Якісь люди, назвавшись тітчиними сусідами, перестріли мене на вулиці й сказали, аби я завітав до тітки, бо вона захворіла (Є. Гуцало); Вже аж під Броварами випадково здибав (Артем Степанович) слобідчанина, діда-сусіду (Ю. Збанацький); Кілька годин тому комбриг надибав його серед захаращеної возами вулиці, розгубленого і переляканого (Ю. Бедзик); На порозі його спобіг земляк — отой лагідний Сошенко (Г. Косинка). — Пор. 1. натра́пити.
Словник синонімів української мови