Великий тлумачний словник сучасної мови

спобігти

спобі́гти

див. спобігати.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. спобігти — спобі́гти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. спобігти — СПОБІ́ГТИ див. спобіга́ти.  Словник української мови у 20 томах
  3. спобігти — ДОГНА́ТИ кого, що (рухаючись, наблизитися до того, хто (що) пересувається попереду), НАЗДОГНА́ТИ, ЗДОГНА́ТИ, НАГНА́ТИ, НАСПІ́ТИ, ДОСПІ́ТИ рідше, УГНА́ТИСЯ (ВГНА́ТИСЯ) за ким-чим, розм., УГАНЯ́ТИСЯ (ВГАНЯ́ТИСЯ) за ким-чим, розм., ДОГОНИ́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
  4. спобігти — СПОБІ́ГТИ див. спобіга́ти.  Словник української мови в 11 томах
  5. спобігти — Спобіга́ти, -га́ю, -єш сов. в. спобігти, -жу, -жи́ш, гл. Настигать, настичь. Лисиця де спобігла курку, то її. Канев. у. Несподіване лихо спобігло. МВ. І. 38.  Словник української мови Грінченка