спобігати

спобіга́ти

-аю, -аєш, недок., рідко, спобігти, -біжу, -біжиш, док.

1》 перех. Настигати кого-, що-небудь; доганяти.

|| Знаходити кого-, що-небудь десь, в якомусь стані або захоплювати зненацька когось; заставати.

|| Те саме, що зустрічати.

|| Вибирати зручний, підхожий момент для здійснення чого-небудь.

2》 перех. Траплятися з ким-небудь (про горе, нещастя, хворобу і т. ін.).

|| неперех. Раптово наставати.

Значення в інших словниках

1. спобігати — спобіга́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. спобігати — Доганяти, СПОСТИГАТИ; (на гарячому) захоплювати, док. застукати; Р. зустрічати; (годину) добирати, вибирати, знаходити; (- горе) ТРАПЛЯТИСЯ.  Словник синонімів Караванського
3. спобігати — СПОБІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., рідко, СПОБІ́ГТИ, біжу́, біжи́ш, док. 1. кого, що. Настигати кого-, що-небудь; доганяти. * Образно. Збігають мої молодощі марно, а й спобігти їх не можна вже... (А.  Словник української мови у 20 томах
4. спобігати — ДОГНА́ТИ кого, що (рухаючись, наблизитися до того, хто (що) пересувається попереду), НАЗДОГНА́ТИ, ЗДОГНА́ТИ, НАГНА́ТИ, НАСПІ́ТИ, ДОСПІ́ТИ рідше, УГНА́ТИСЯ (ВГНА́ТИСЯ) за ким-чим, розм., УГАНЯ́ТИСЯ (ВГАНЯ́ТИСЯ) за ким-чим, розм., ДОГОНИ́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
5. спобігати — СПОБІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., рідко, СПОБІ́ГТИ, біжу́, біжи́ш, док. 1. перех. Настигати кого-, що-небудь; доганяти. *Образно. Збігають мої молодощі марно, а й спобігти їх не можна вже… (Крим., Вибр.  Словник української мови в 11 томах