справдовуватися

СПЕРЕЧА́ТИСЯ (заперечувати кому-небудь, не погоджуватися з кимось у чому-небудь), СУПЕРЕ́ЧИТИСЯ розм., СПО́РИТИ розм., СПО́РИТИСЯ розм., СПИНЧА́ТИСЯ розм., СПРАВДО́ВУВАТИСЯ розм., СПРА́ВДУВАТИСЯ розм., ПЕРЕ́ЧИТИСЯ діал., ПЕРЕКО́РЮВАТИСЯ діал., ПЕРЕКОРЯ́ТИСЯ діал. — Док.: поспереча́тися, поспо́рити, поспо́ритися. Роман жалував Соломію, а Соломія ніколи не сперечалась з ним (І. Нечуй-Левицький); Чув якось раз, як суперечилася стражникова жінка з простими жінками — її сусідками (Панас Мирний); — Отак би й давно, — сказав голова. — Вже звісно, що проти копитана (капітана) не можна спорить (Г. Квітка-Основ'яненко); Ці ж самі слова я чув улітку від нашого чередника, коли він справдовувався з одним чоловіком за ягня (І. Микитенко); Чути було суперечку двох мужиків, бо вони перечилися з таким завзятком, що перекричали цілу громаду (Лесь Мартович).

Значення в інших словниках

1. справдовуватися — справдо́вуватися дієслово недоконаного виду сперечатися розм.  Орфографічний словник української мови
2. справдовуватися — і справдуватися, -уюся, -уєшся, недок., розм. Те саме, що сперечатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. справдовуватися — СПРАВДО́ВУВАТИСЯ, СПРА́ВДУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., розм. Те саме, що спереча́тися. – Ці ж самі слова я чув улітку від нашого чередника, коли він справдовувався з одним чоловіком за ягня (І. Микитенко); Довго кричала Онися, довго справдувалась .. Маруся (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах
4. справдовуватися — СПРАВДО́ВУВАТИСЯ i СПРА́ВДУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., розм. Те саме, що спереча́тися. — Ці ж самі слова я чув улітку від нашого чередника, коли він справдовувався з одним чоловіком за ягня (Мик., Кадильниця, 1959, 39); Довго кричала Онися, довго справдувалась.. Маруся (Н.-Лев., III, 1956, 179).  Словник української мови в 11 томах
5. справдовуватися — Справдовуватися, -до́вуюся, -єшся гл. Доказывать, споря. Справдовується зо мною. Рк. Левиц.  Словник української мови Грінченка