співзвуччя

ГАРМО́НІЯ муз. (гармонійне поєднання звуків), СПІВЗВУ́ЧЧЯ, КОНСОНА́НС. Він (Бетховен) чув лиш бунт німих стихій і з них, у пінній пристрасті своїй, Складав гармонії (М. Рильський); В багатокуплетних обробках (В. С. Косенка) кожен новий розділ (куплет) гармонізовано новими фактурними, ладо-гармонійними прийомами, нерідко дуже складними співзвуччями (з журналу); При паралельному поєднанні мелодичних ліній можливі не тільки паралелізми консонансів, а й дисонансів (з журналу).

СПІВЗВУ́ЧНІСТЬ (муз. — гармонійне поєднання двох або кількох звуків при одночасному звучанні), СПІВЗВУ́ЧЧЯ, СУГОЛОСНІСТЬ, УНІСО́Н, СУГОЛОССЯ рідше. Співзвучність нот; Народність мистецтва, народність літератури — це ідейна співзвучність художнього твору з думами й прагненнями трудового народу (М. Рильський); Тасі було трохи ніяково, боялась зустріти знайомих, та Сачко заговорив в унісон її думкам, і вона стала уважно слухати (Л. Дмитерко).

СХО́ЖІСТЬ (сукупність схожих рис між ким-, чим-небудь), ПОДІ́БНІСТЬ, СПІВЗВУ́ЧНІСТЬ, СПІВЗВУ́ЧЧЯ (внутрішня); Є́ДНІСТЬ (цілковита); АНАЛОГІ́ЧНІСТЬ, АНАЛО́ГІЯ, ПАРАЛЕЛІ́ЗМ (спільність, повторення характерних рис). Між нею і сином видко було схожість в обличчях (А. Кримський); Мало не в кожному обличчі, особливо, що не подобалось йому, дід знаходив подібність до якоїсь рослини, худобини чи звірини (М. Стельмах); Співзвучність душ допомагає вловлювати думки навіть на відстані (П. Загребельний); Прості контурні лінії в роботах Ю. Логвина, тонке співзвуччя ілюстрації з білим полем паперу, з текстом — все це складає враження прямої імітації малюнка пером (з журналу); Усім серцем відчував (поет) свою єдність із трудящими, свій кровний зв'язок не з тими, хто їсть хліб, добутий хліборобами, і одягається в пишну одіж, виткану рабинями, а з тими, хто добуває той хліб і тче ту одежу (М. Рильський); Навіть псевдокласичні автори творили часом живі типи та сцени, коли їм траплялося знаходити справді близькі аналогії між якимись подіями давніх часів і сучасного їм, авторам, життя (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. співзвуччя — співзву́ччя іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. співзвуччя — -я, с. 1》 муз. Поєднання двох або кількох звуків при одночасному звучанні. 2》 книжн. Злагоджене, гармонійне звучання. 3》 У віршуванні – повторення подібних голосних звуків, а також схоже звучання кінців рядків; асонанс, рима. 4》 перен. Внутрішня подібність, відповідність.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. співзвуччя — Одночасне звучання кількох звуків. Основні видиС.: а) унісон — одночасне звучання кількох звуків однієї висоти; б) інтервал — одночасне звучання двох звуків різної висоти; в) акорд -одночасне звучання трьох або більше звуків різної висоти.  Словник-довідник музичних термінів
4. співзвуччя — СПІВЗВУ́ЧЧЯ, я, с. 1. муз. Поєднання двох або кількох звуків при одночасному звучанні. В багатокуплетних обробках [В. С. Косенка] кожен новий розділ (куплет) гармонізовано новими фактурними, ладо-гармонічними прийомами...  Словник української мови у 20 томах
5. співзвуччя — СПІВЗВУ́ЧЧЯ, я, с. 1. муз. Поєднання двох або кількох звуків при одночасному звучанні. В багатокуплетних обробках [В. С. Косенка] кожен новий розділ (куплет) гармонізовано новими фактурними, ладо-гармонічними прийомами...  Словник української мови в 11 томах