співзвуччя
СПІВЗВУ́ЧЧЯ, я, с.
1. муз. Поєднання двох або кількох звуків при одночасному звучанні.
В багатокуплетних обробках [В. С. Косенка] кожен новий розділ (куплет) гармонізовано новими фактурними, ладо-гармонічними прийомами, нерідко дуже складними співзвуччями (із журн.).
2. книжн. Злагоджене, гармонійне звучання.
Громохкий гул віків і тихий шерх трави В його чутті одним співзвуччям злиті (Л. Первомайський).
3. У віршуванні – повторення подібних голосних звуків, а також схоже звучання кінців рядків; асонанс, рима.
Для поезії .. є свої закони, тільки їй притаманні співзвуччя (із журн.).
4. перен. Внутрішня подібність, відповідність.
Словник української мови (СУМ-20)