спід
ВИ́ВОРІТ (внутрішній, зворотний бік чого-небудь — перев. тканини), СПІД, НИЗ рідко, СПІ́ДКА розм. Виріб, виконаний в'язкою вкругову, має лице й виворіт (із науково-популярної літератури); Є у неї скриня — сундучок, на споді кришки — фотографія Тимка (Григорій Тютюнник); — Я так білю, щоб верх полотна був на сонці, а низ у воді (М. Стельмах).
ДНО (нижня частина або нижня стінка якогось предмета), СПІД, ДНИ́ЩЕ, ПІД (нижня горизонтальна поверхня, площина якогось приміщення, ями, печі тощо). Гасу в каганчику зосталося вже тільки на самому дні (О. Гончар); Він малює спід барки на синє, яким буває море в полудні (М. Коцюбинський); Навіть у нових теплих валянках мало приємності лежати на холодному днищі кузова машини (Григорій Тютюнник); Смачно духмяніли пироги.., щойно зняті із поду (А. Дімаров). — Пор. 1. низ.
НИЗ (нижня частина предмета); СПІД, ДІЛ, ПІДСПІ́Д розм. (нижня частина предмета, ближча до землі або якоїсь іншої основи). З низу і майже до верху вікна були замуровані (С. Чорнобривець); Вибудовані були башти, обвішані з вершечка до самого споду коралами (М. Коцюбинський); Дівчата обстругували стіни, — які з долу, які з кобилиць угорі (А. Головко). — Пор. 2. дно.
Словник синонімів української мови