спізніти

СМЕРКА́ТИ безос. (темніти після заходу сонця), СМЕРКА́ТИСЯ, ВЕЧОРІ́ТИ, СУТЕНІ́ТИ, ПРИМЕРКА́ТИ, ТЕМНІ́ТИ, ПОНОЧІ́ТИ розм., НОЧІ́ТИ рідше. — Док.: сме́ркнути, сме́ркнутися, посутені́ти, зсутені́ти, приме́ркнути (приме́ркти), осме́ркнути розм. осме́ркнутися розм. стемні́ти, споночі́ти, зате́мрітися, спізні́ти. Сонце сіло. Надворі почало смеркати (І. Нечуй-Левицький); Зовсім уже смеркалося. Усе навкруги в сіру темряву загорнулося (Б. Грінченко); Поки ми їхали, почало вечоріти (М. Чабанівський); Присмерки наче виповзли з-за дерев. Швидко сутеніло (О. Іваненко); Уже примеркало. Худоба йшла з череди (Є. Кравченко); Південні ночі майже без вечорів, тільки захід одпалав — уже темніє раптово (О. Гончар); Скоро вечір опуститься над селом, — осінь, рано тепер поночіє (В. Собко); Вони вийшли в море, коли вже ночіло (Н. Рибак).

Значення в інших словниках

1. спізніти — спізні́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. спізніти — -іє, док., безос., розм. Те саме, що смеркнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спізніти — СПІЗНІ́ТИ, і́є, док., безос., розм. Те саме, що сме́ркнути. – Ну, сину, .. підемо, поки зовсім не спізніло, – каже до його батько (С. Васильченко).  Словник української мови у 20 томах
4. спізніти — СПІЗНІ́ТИ, і́є, док., безос., розм. Те саме, що сме́ркнути. — Ну, сину,.. підемо, поки зовсім не спізніло,— каже до його батько (Вас., І, 1959, 208).  Словник української мови в 11 томах