спізніти
СПІЗНІ́ТИ, і́є, док., безос., розм. Те саме, що сме́ркнути.
— Ну, сину,.. підемо, поки зовсім не спізніло,— каже до його батько (Вас., І, 1959, 208).
Словник української мови (СУМ-11)СПІЗНІ́ТИ, і́є, док., безос., розм. Те саме, що сме́ркнути.
— Ну, сину,.. підемо, поки зовсім не спізніло,— каже до його батько (Вас., І, 1959, 208).
Словник української мови (СУМ-11)