спізнілий
СПІЗНІ́ЛИЙ, а, е. Який спізнився; запізнілий.
Майже на ходу стрибнув в один з вагонів якийсь спізнілий пасажир (Трубл., II, 1955, 24);
На вулиці було тихо, темно й пусто.. Ні перехожого на панелях, ні спізнілої автомашини (Шовк., Людина.., 1962, 424);
Ах, сльози, сльози! Спізнілий помічник, свідок безсилля й ганьби (Ле, Міжгір’я, 1953, 53);
// у знач. ім. спізні́лий, лого, ч. Той, хто спізнився, затримався десь.
Спізнілі швидко проходили порожнім Хрещатиком (Ле, Історія радості, 1947, 101);
// Який відбувся, стався, настав і т. ін. із запізненням.
Весна завжди квапила степовика. А нинішня, спізніла, особливо (Рад. Укр., 5.VI 1971, 2).
Словник української мови (СУМ-11)