спізнілий
СПІЗНІ́ЛИЙ, а, е.
Який спізнився; запізнілий.
Майже на ходу стрибнув в один з вагонів якийсь спізнілий пасажир (М. Трублаїні);
На вулиці було тихо, темно й пусто .. Ні перехожого на панелях, ні спізнілої автомашини (Ю. Шовкопляс);
Ах, сльози, сльози! Спізнілий помічник, свідок безсилля й ганьби (Іван Ле);
// у знач. ім. спізні́лий, лого, ч. Той, хто спізнився, затримався десь.
Спізнілі швидко проходили порожнім Хрещатиком (Іван Ле);
// Який відбувся, стався, настав і т. ін. із запізненням.
Весна завжди квапила степовика. А нинішня, спізніла, особливо (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)