Словник синонімів української мови

сп'янілий

ЗБУ́ДЖЕНИЙ прикм. (який перебуває в стані нервового піднесення, напруження), СХВИЛЬО́ВАНИЙ, РОЗХВИЛЬО́ВАНИЙ, РОЗПА́ЛЕНИЙ підсил., РОЗГАРЯ́ЧЕНИЙ підсил., НАЕЛЕКТРИЗО́ВАНИЙ підсил., ОП'ЯНІ́ЛИЙ від чого, підсил., СП'ЯНІ́ЛИЙ від чого, підсил., П'Я́НИЙ від чого, підсил., ХМІЛЬНИ́Й від чого, підсил.; РОЗБУ́РХАНИЙ, РОЗБУ́РКАНИЙ розм., ПОРУ́ШЕНИЙ діал. (перев. про натовп і т. ін.). — Бачив, як нас зустрічала Словакія? З дзвонами, квітами, з відкритою душею!.. Черниш замовк, збуджений, розпалений (О. Гончар); 25 квітня 1838 року на квартирі Брюллова схвильованому Тарасові було вручено відпускну (П. Колесник); Благеньке плаття.. не могло захистити дівчину від холоду, але, розгарячена і збуджена, вона його не почувала (С. Добровольський); Параскіца ревно молилась, а навкруги її хвилювалась зацікавлена та наелектризована юрма (М. Коцюбинський); — А, ти вже тут! Що ж — не вдалось утекти? — вищирився до нього з невимовною злістю хмільний од перемоги Матюха (А. Головко); Дзеленчав дзвоник, але розбурханий натовп не вщухав. У повітрі підводились кулаки, злобно блискали очі (А. Шиян); Громада стояла німа, глибоко порушена (М. Коцюбинський). — Пор. 1. безтя́мний, занепоко́єний.

П'Я́НИЙ (який перебуває у стані сп'яніння), НЕТВЕРЕ́ЗИЙ, ХМІЛЬНИ́Й, ЗАХМЕ́ЛЕНИЙ, ЗАХМЕЛІ́ЛИЙ, ПІДПИ́ЛИЙ, ПІДПИ́ТИЙ, ПІДНАПИ́ЛИЙ, СП'ЯНІ́ЛИЙ, НАПИ́ТИЙ розм., ПІДХМЕ́ЛЕНИЙ розм., НАЛИ́ГАНИЙ вульг. (який дійшов до стану сп'яніння). П'яний Потоцький посварився на неї пальцем і заточився (І. Нечуй-Левицький); — Та годі, дочко, годі! Хіба ж ти не бачиш, що він нетверезий? — обізвалась мати (І. Нечуй-Левицький); — Спробуйте все-таки підпоїти Танюшкіна, відкрийтесь, що ви соціаліст, може, він хмільний і пробовкнеться... (Ф. Бурлака); Мені, добре захмеленому, здавалося, що лежу на верхніх нарах у бараку (Р. Іваничук); Захмеліла Жозефіна, не чекаючи чергового тосту, налила собі в чарку горілки (А. Хижняк); На порозі хати виріс підпилий Левко (І. Драч); А в іншім кутку підпитий опасистий пан Ястшембський, староста козинський, ладився показати старопольську штуку (Г. Хоткевич); Поснулі, розкинуті постаті сп'янілих погромників тулилися скрізь серед цього розгардіяшу і руїн (Ю. Смолич); Незабаром Іван побачив стрічу ворожих родів. Вони вже вертали з храму, тато був трохи напитий (М. Коцюбинський); — Я гадаю так: випив, то й помовч, ..не смій співать налиганий (О. Ільченко).

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. сп'янілий — сп'яні́лий 2 прикметник який сп'янів  Орфографічний словник української мови
  2. сп'янілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до сп'яніти. 2》 у знач. прикм.Який сп'янів. || Який виражає сп'яніння (про посмішку, очі).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сп'янілий — СП'ЯНІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до сп'яні́ти. Сп'янілий від меду й олу [пива], він все ходив по хижі (С. Скляренко); Від слави вірної сп'янілий, Ти [Наполеон] йшов, валив міцне, слабе, І стало під кінець несила Самій землі носить тебе (М.  Словник української мови у 20 томах