сп'янілий

СП'ЯНІ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. до сп'яні́ти.

Сп'янілий від меду й олу [пива], він все ходив по хижі (С. Скляренко);

Від слави вірної сп'янілий, Ти [Наполеон] йшов, валив міцне, слабе, І стало під кінець несила Самій землі носить тебе (М. Зеров);

Селяни витягали з-під повіток заржавілі за зиму плуги й борони, лагодили вози і сп'янілими від духу землі очима позирали в поле (П. Панч);

* Образно. Сп'янілий до нестями вечір квітами пропах (В. Сосюра);

* У порівн. Наче сп'янілий від нових безкраїх можливостей, Вася хотів швидше усе побачити, про все дізнатись (О. Гончар).

2. у знач. прикм. Який сп'янів.

– Пий, Сафроне.., – дзенькнув чаркою в чарку сп'янілий Данько, і самогон плеснув на домоткану, з червоними пружками скатертину (М. Стельмах);

Сп'янілий чабан не витримав і з серцем стукнув об долівку ґирлиґою (Яків Баш);

До вечора сп'яніле село гуляло біля церкви (М. Стельмах);

// Який виражає сп'яніння (про посмішку, очі).

Розпаливши цигарку, він устромив її в зуби, .. осміхається сп'янілою посмішкою (С. Васильченко);

Сп'янілі очі [кріпака] нишпорили по столу, шукаючи кухлик (Яків Баш).

Значення в інших словниках

1. сп'янілий — сп'яні́лий 2 прикметник який сп'янів  Орфографічний словник української мови
2. сп'янілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до сп'яніти. 2》 у знач. прикм.Який сп'янів. || Який виражає сп'яніння (про посмішку, очі).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сп'янілий — ЗБУ́ДЖЕНИЙ прикм. (який перебуває в стані нервового піднесення, напруження), СХВИЛЬО́ВАНИЙ, РОЗХВИЛЬО́ВАНИЙ, РОЗПА́ЛЕНИЙ підсил., РОЗГАРЯ́ЧЕНИЙ підсил., НАЕЛЕКТРИЗО́ВАНИЙ підсил., ОП'ЯНІ́ЛИЙ від чого, підсил., СП'ЯНІ́ЛИЙ від чого, підсил.  Словник синонімів української мови