сп'яніння

СП'ЯНІ́ННЯ, я, с.

Стан за знач. сп'яні́ти.

Втома і легке сп'яніння все дужче налягали на нього, і часом він дрімав, опустивши повіддя (Григорій Тютюнник);

Досить характерним є зниження захисного блювотного рефлексу за явного сп'яніння (із журн.).

Значення в інших словниках

1. сп'яніння — сп'яні́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. сп'яніння — -я, с. Стан за знач. сп'яніти. || Сукупність психічних, вегетативних та неврологічних розладів, що виникають внаслідок гострого отруєння нейротропними речовинами. Наркотичне сп'яніння — тяжкий ступінь сп'яніння, яке характеризується вираженим оглушенням свідомості з повною амнезією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сп'яніння — ЗБУ́ДЖЕННЯ (стан нервового піднесення, напруження), ХВИЛЮВА́ННЯ, ПАЛ підсил., ОП'ЯНІ́ННЯ підсил., СП'ЯНІ́ННЯ підсил., ХМІЛЬ чого, підсил., ГАРЯ́ЧКА підсил. розм., ПОДРА́ЗНЕННЯ діал.; АФЕ́КТ (дуже велике, але короткочасне збудження).  Словник синонімів української мови