сп'яніння

ЗБУ́ДЖЕННЯ (стан нервового піднесення, напруження), ХВИЛЮВА́ННЯ, ПАЛ підсил., ОП'ЯНІ́ННЯ підсил., СП'ЯНІ́ННЯ підсил., ХМІЛЬ чого, підсил., ГАРЯ́ЧКА підсил. розм., ПОДРА́ЗНЕННЯ діал.; АФЕ́КТ (дуже велике, але короткочасне збудження). Цього вечора Андрій допізна бродив по руднику, безцільно, просто так, від глибокого збудження (О. Гуреїв); Павло чує ті слова-заклики, ловить блискавиці-іскри і загоряється якимсь дивним палом (Д. Прилюк); Не можна воїнові зупинятися. Він у строю. І хай бурунить у ньому і клекоче поезії хміль, хай проситься в пісню, червоноармієць повинен іти, затиснувши суворо уста (Ю. Збанацький); Видко було, як подразнення їх (людей) росте з кожним днем (Г. Хоткевич). — Пор. за́пал, неспо́кій, 1. хвилюва́ння.

СП'ЯНІ́ННЯ (стан після п'янких, алкогольних напоїв), ПЕРЕПІ́Й, ПЕРЕПИТТЯ́, ХМІЛЬ, ПОХМІ́ЛЛЯ (погане самопочуття після пияцтва). Втома і легке сп'яніння все дужче налягали на нього, і часом він дрімав, опустивши повіддя (Григорій Тютюнник); Не обійшлося б тут без бою, Коли б пан Феб од перепою Заранше в воду не заліз (І. Котляревський); Морозне повітря трохи розвіяло його хміль (З. Тулуб); Згага пекла його свічкою; похмілля його мучило (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. сп'яніння — сп'яні́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. сп'яніння — -я, с. Стан за знач. сп'яніти. || Сукупність психічних, вегетативних та неврологічних розладів, що виникають внаслідок гострого отруєння нейротропними речовинами. Наркотичне сп'яніння — тяжкий ступінь сп'яніння, яке характеризується вираженим оглушенням свідомості з повною амнезією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сп'яніння — СП'ЯНІ́ННЯ, я, с. Стан за знач. сп'яні́ти. Втома і легке сп'яніння все дужче налягали на нього, і часом він дрімав, опустивши повіддя (Григорій Тютюнник); Досить характерним є зниження захисного блювотного рефлексу за явного сп'яніння (із журн.).  Словник української мови у 20 томах