стеблина

СТЕБЛИ́НА (СТЕБЕЛИ́НА) (окрема трав'яниста рослина), БИЛИ́НА, СТЕБЛО́. Там, де рідні кожна стежка і стеблина, бродять мої думи і пісні мої (В. Сосюра); Комбайн збирав чисто, хіба вже яка стебелина впала на землю, то тільки тоді її не зачепило хедером (Ю. Збанацький); Польова билина, вона не призвичаєна до густої садової тіні (Панас Мирний); Набігла хмарка — як учистить град..., всю пшеницю до стебла вибив (О. Стороженко).

СТЕБЛО́ (основна частина трав'янистої рослини), СТЕБЛИ́НА (СТЕБЕЛИ́НА), БАДИЛИ́НА, БИ́ЛО діал.; ЦІ́ВКА розм. (трубчасте стебло); ЛОПУ́ЦЬОК розм. (молоде, соковите звичайно їстівне стебло). Квітка коливається на довгому стеблі (Н. Забіла); Микола глянув, — на одній стеблині вівса колосків більше за листя (С. Чорнобривець); То вона (кукурудза) любить простір. Як било від била далеко, то шульки розвиваються (А. Крушельницький).

Значення в інших словниках

1. стеблина — стебли́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. стеблина — див. стебло  Словник синонімів Вусика
3. стеблина — СТЕБЛИ́НА, СТЕБЕЛИ́НА, и, ж. 1. Окрема трав'яниста рослина. Зробив [Білогруд] крок убік, нагнувся і вирвав з землі поруділу нескошену стеблину пшениці (Ю. Бедзик); Сьогодні він радить винищити багаторічні трави до єдиної стеблини (С. Журахович).  Словник української мови у 20 томах
4. стеблина — стебелина, -и, ж. 1》 Окрема трав'яниста рослина. 2》 Те саме, що стебло 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. стеблина — Стебли́на, -ни, -ні; -ли́ни, -ли́н  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. стеблина — СТЕБЛИ́НА, СТЕБЕЛИ́НА, и, ж. 1. Окрема трав’яниста рослина. Зробив [Білогруд] крок убік, нагнувся і вирвав з землі поруділу нескошену стеблину пшениці (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 11); Сьогодні він радить винищити багаторічні трави до єдиної стеблини (Жур.  Словник української мови в 11 томах