сторч

ВЕРТИКА́ЛЬНО (згори донизу або знизу догори під кутом 90), ПРЯМОВИ́СНО, ПРЯ́МО, РЕБРО́М, РУ́БА, ПРОСТОПА́ДНО заст. Намалював.. картину сходу сонця, коли воно вертикально підіймається на пекуче небо (Ю. Яновський); Онде бистрень (бистрінь) клекотить, Прямовисно вниз летючи (переклад М. Лукаша); Дим з коминів піднімався прямо; Цей велетенський камінь (скеля над гірським шляхом) — мов поставлена руба білосіра, неписана книга віків (Т. Масенко); Підносився (гезенк) не простопадно, а трохи відступав правіше чи лівіше (О. Досвітній). — Пор. сторч.

СТОРЧ (у стоячому, вертикальному положенні), СТОРЧАКА́, НА́СТОРЧ, НА́ВСТОРЧ, СТІ́ЙМА (СТО́ЙМА), СТАВМА розм., СТОРЧМА́ розм., СТОРЧАКО́М розм., СТО́РЧКИ розм., СТОРЦЕ́М (СТОРЦО́М) діал.; ДИ́БОМ, ДИ́БКИ, ДИ́БА, НАВДИ́БКИ розм., ЦА́ПА розм., ЦА́ПКИ розм., ЦАПКО́М розм. (перев. про тварин — на задні ноги, піднімаючи передні). Роман поставив усі три книжки на столі сторч.., мабуть, задля того, щоб їх було видніше (І. Нечуй-Левицький); Витягали (опришки) цілий сухар (дерево) з корінням, ставили сторчака на камінь, чекали ночі й запалювали (Г. Хоткевич); Перед самим проходом стояв насторч величезний кам'яний стовп (І. Франко); А грубка яка! Дрова стойма горять (А. Тесленко); Мати ставила сторчма снопи біля мене, затуляла мою голову від сонця (В. Минко); Кінь змилений став цапа (А. Головко); Улянка часто спостерігала, як два величезних жуки люто билися рогами, ставали цапки і, нарешті, не витримавши, падали на землю (О. Донченко). — Пор. вертика́льно.

СТОРЧ (настовбурчившись, наїжачившись), СТОРЧАКА́, ДИ́БОМ, СТОРЧМА́ розм., СТОРЧАКО́М розм., СТО́РЧКИ розм., ЇЖАКО́М розм., СТОВБУРОМ діал. З його (козака) люльки сипонуло приском тютюну, і вуса стали сторч (О. Ільченко); Іван зрозумів це насправді, не в жарт. У нього сторчма піднялося волосся (Л. Первомайський); Білоголове чотири-п'ятилітнє дівчатко, волосся їжаком (Остап Вишня); Лице хмуре, чуб стовбуром (Панас Мирний).

СТОРЧ (униз головою), СТОРЧАКА́, СТОРЧГОЛІ́В, СТОРЧГОЛО́В, СТРІМГОЛО́В, СТОРЧМА́ розм., СТОРЧАКО́М розм., СТО́РЧКИ розм., СТОВБУЛА́ розм., ШКЕРЕБЕРТЬ розм. З цієї кручі хлопці, як купалися, стрибали сторч головою (Б. Грінченко); Гриць кинувся за брилем, але в цей час хтось підставив ногу, і хлопець полетів сторчака (С. Добровольський); Юра.. падає вниз, стрімголов, у безодню (Ю. Смолич); Гусляр його як штовхне, Парфило і полетів сторчма (К. Гордієнко); Богдан.. так піддав йому ногою ззаду, що він з усіма своїми шкребками та мотуззям відлетів на дорогу сторчаком (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. сторч — сторч прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. сторч — пр., ставма, навсторч, прямовисно, вертикально, перпендикулярно; (- волос) настовбурчено; (униз головою) сторч головою, сторчголов; (глядіти) насуплено, спідлоба; (ставити) вул. на попа; сторчака, сторчки, сторчма; п! ШКЕРЕБЕРТЬ.  Словник синонімів Караванського
3. сторч — див. сторчма; цапа  Словник синонімів Вусика
4. сторч — СТОРЧ, присл. 1. У стоячому, вертикальному положенні; стійма. На поличках стояли сторч рядками фарфорові стародавні тарілки (І. Нечуй-Левицький); Поле, густо всіяне сторч поставленими снопами, скидалося на фантастичний табір (Я.  Словник української мови у 20 томах
5. сторч — присл. 1》 У стоячому, вертикальному положенні; стійма. || Настовбурчившись (про волосся, пір'я і т. ін.). || Перпендикулярно або під кутом до чого-небудь. 2》 Униз головою. || Передньою, верхньою частиною вниз.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. сторч — во́лос (воло́сся) ди́бом (ду́бом, ду́ба) стає́ / став (ста́ло) у кого, рідко кому. Кого-небудь охоплює великий страх, гнів, подив і т. ін.  Фразеологічний словник української мови
7. сторч — Сторч, сто́рчки, сто́рчма, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. сторч — СТОРЧ, присл. 1. У стоячому, вертикальному положенні; стійма. На поличках стояли сторч рядками фарфорові стародавні тарілки (Н.-Лев., VII, 1966, 266); Поле, густо всіяне сторч поставленими снопами, скидалося на фантастичний табір (Кач., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
9. сторч — Сторч нар. 1) Внизъ головою, вверхъ ногами. Сторч головою — догори ногами. 2) Перпендикулярно, стоймя, отвѣсно. І зачало човни бурхати, то сторч, то на бік колихати. Котл. Ен. IV. 8. 3) — дивитися, зирнути, поглядати.  Словник української мови Грінченка