сторч
СТОРЧ, присл.
1. У стоячому, вертикальному положенні; стійма.
На поличках стояли сторч рядками фарфорові стародавні тарілки (Н.-Лев., VII, 1966, 266);
Поле, густо всіяне сторч поставленими снопами, скидалося на фантастичний табір (Кач., Вибр., 1953, 267);
На сторч поставлених тичинах сушилася стара дірява мережа (Добр., Очак. розмир, 1965, 62);
// Настовбурчившись (про волосся, пір’я і т. ін.).
Під кашкетом сторч, скуйовджено і без пуття вихрилося.. руде волосся (Смолич, II, 1958, 70);
Староста нахилив голову, товсті в’язи його одразу налилися кров’ю, очі округлились, вуса стали сторч (Кол., Терен.., 1959, 378);
// Перпендикулярно або під кутом до чого-небудь.
Своїми ослаблими вухами дід Іванюта хотів чути все, що говориться, і для цього прикладав долоні сторч до вух (Кир., Вибр., 1960, 345).
2. Униз головою.
Писарець одчинив вікно і плигнув через вікно,.. а мірошник, зовсім п’яний, зав’яз у вікні, зачепившись ногою.., та й полетів сторч у квітки (Н.-Лев., II, 1956, 55);
Раптом під князем Святославом упав кінь.. Упав він сторч, і князь ледве встиг вихопити ноги з стремен… (Скл., Святослав, 1959, 606);
// Передньою, верхньою частиною вниз.
Зачало човни.. То сторч, то набік колихати (Котл., І, 1952, 158);
Літак ударився сторч об камінну скелю і, сплюснувшись коржем, загорівся (Ле, Клен. лист, 1960, 90).
◊ Сторч голово́ю:
а) униз головою.
З цієї кручі хлопці, як купалися, стрибали сторч головою (Гр., І, 1963, 352);
Тут [коло опусту] можна було пірнути з висоти заставок у глибоку ковбаню сторч головою, було де поплавати (Іщук, Вербівчани, 1961, 23);
б) дуже швидко; стрімголов.
Беру листа і вже сторч головою.. влітаю в хату (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 20).
3. розм. Спідлоба, насуплено.
Стане [Микита] батька прохати, щоб його оженив, то старий насупить брови, зирне на нього сторч (Кв.-Осн., II, 1956, 153);
Похилившись, Не те щоб дуже зажурившись, А так на палубі стояв І сторч на море поглядав, Мов на Іуду… (Шевч., II, 1963, 105);
// Неприязно, вороже.
— Я його, знаєте, запросив кілька разів до себе.. І писар вже не дивиться на мене сторч (Н.-Лев., IV, 1956, 113).
Словник української мови (СУМ-11)