сторч
СТОРЧ, присл.
1. У стоячому, вертикальному положенні; стійма.
На поличках стояли сторч рядками фарфорові стародавні тарілки (Н.-Лев., VII, 1966, 266);
Поле, густо всіяне сторч поставленими снопами, скидалося на фантастичний табір (Кач., Вибр., 1953, 267);
На сторч поставлених тичинах сушилася стара дірява мережа (Добр., Очак. розмир, 1965, 62);
// Настовбурчившись (про волосся, пір’я і т. ін.).
Під кашкетом сторч, скуйовджено і без пуття вихрилося.. руде волосся (Смолич, II, 1958, 70);
Староста нахилив голову, товсті в’язи його одразу налилися кров’ю, очі округлились, вуса стали сторч (Кол., Терен.., 1959, 378);
// Перпендикулярно або під кутом до чого-небудь.
Своїми ослаблими вухами дід Іванюта хотів чути все, що говориться, і для цього прикладав долоні сторч до вух (Кир., Вибр., 1960, 345).
2. Униз головою.
Писарець одчинив вікно і плигнув через вікно,.. а мірошник, зовсім п’яний, зав’яз у вікні, зачепившись ногою.., та й полетів сторч у квітки (Н.-Лев., II, 1956, 55);
Раптом під князем Святославом упав кінь.. Упав він сторч, і князь ледве встиг вихопити ноги з стремен… (Скл., Святослав, 1959, 606);
// Передньою, верхньою частиною вниз.
Зачало човни.. То сторч, то набік колихати (Котл., І, 1952, 158);
Літак ударився сторч об камінну скелю і, сплюснувшись коржем, загорівся (Ле, Клен. лист, 1960, 90).
◊ Сторч голово́ю:
а) униз головою.
З цієї кручі хлопці, як купалися, стрибали сторч головою (Гр., І, 1963, 352);
Тут [коло опусту] можна було пірнути з висоти заставок у глибоку ковбаню сторч головою, було де поплавати (Іщук, Вербівчани, 1961, 23);
б) дуже швидко; стрімголов.
Беру листа і вже сторч головою.. влітаю в хату (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 20).
3. розм. Спідлоба, насуплено.
Стане [Микита] батька прохати, щоб його оженив, то старий насупить брови, зирне на нього сторч (Кв.-Осн., II, 1956, 153);
Похилившись, Не те щоб дуже зажурившись, А так на палубі стояв І сторч на море поглядав, Мов на Іуду… (Шевч., II, 1963, 105);
// Неприязно, вороже.
— Я його, знаєте, запросив кілька разів до себе.. І писар вже не дивиться на мене сторч (Н.-Лев., IV, 1956, 113).
Значення в інших словниках
- сторч — сторч прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- сторч — пр., ставма, навсторч, прямовисно, вертикально, перпендикулярно; (- волос) настовбурчено; (униз головою) сторч головою, сторчголов; (глядіти) насуплено, спідлоба; (ставити) вул. на попа; сторчака, сторчки, сторчма; п! ШКЕРЕБЕРТЬ. Словник синонімів Караванського
- сторч — див. сторчма; цапа Словник синонімів Вусика
- сторч — СТОРЧ, присл. 1. У стоячому, вертикальному положенні; стійма. На поличках стояли сторч рядками фарфорові стародавні тарілки (І. Нечуй-Левицький); Поле, густо всіяне сторч поставленими снопами, скидалося на фантастичний табір (Я. Словник української мови у 20 томах
- сторч — присл. 1》 У стоячому, вертикальному положенні; стійма. || Настовбурчившись (про волосся, пір'я і т. ін.). || Перпендикулярно або під кутом до чого-небудь. 2》 Униз головою. || Передньою, верхньою частиною вниз. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сторч — во́лос (воло́сся) ди́бом (ду́бом, ду́ба) стає́ / став (ста́ло) у кого, рідко кому. Кого-небудь охоплює великий страх, гнів, подив і т. ін. Фразеологічний словник української мови
- сторч — ВЕРТИКА́ЛЬНО (згори донизу або знизу догори під кутом 90), ПРЯМОВИ́СНО, ПРЯ́МО, РЕБРО́М, РУ́БА, ПРОСТОПА́ДНО заст. Намалював.. картину сходу сонця, коли воно вертикально підіймається на пекуче небо (Ю. Словник синонімів української мови
- сторч — Сторч, сто́рчки, сто́рчма, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сторч — Сторч нар. 1) Внизъ головою, вверхъ ногами. Сторч головою — догори ногами. 2) Перпендикулярно, стоймя, отвѣсно. І зачало човни бурхати, то сторч, то на бік колихати. Котл. Ен. IV. 8. 3) — дивитися, зирнути, поглядати. Словник української мови Грінченка