сторчак
СТОРЧА́К¹, а́, ч., розм. Те, що стирчить, різко видається вперед або вгору.
У війну позносило осколками дерева, зосталися якісь сторчаки (Кучер, Прощай.., 1957, 286).
◊ Дава́ти (да́ти, лови́ти, злови́ти, хапа́ти, вхопи́ти і т. ін.) сторчака́ (сторчаки́) — падати вниз головою.
Микола зачепився ногою за вал, дав сторчака в пшеницю (Н.-Лев., II, 1956, 250);
Що то вже за їзда, коли те й думаєш, як не впасти, як не вхопити сторчака..! (Загреб., Диво, 1968, 155).
СТОРЧА́К², а́, ч., діал. Юшка з риби.
Кухар швидко поставив перед забродчиками стябла з свіжою рибою і налив у миску «сторчака», цебто юшки (Н.-Лев., II, 1956, 229).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сторчак — сторча́к 1 іменник чоловічого роду те, що стирчить розм. сторча́к 2 іменник чоловічого роду юшка з риби діал. Орфографічний словник української мови
- сторчак — СТОРЧА́К¹, а́, ч., розм. Те, що стирчить, різко видається вперед або вгору. У війну позносило осколками дерева, зосталися якісь сторчаки (В. Кучер). СТОРЧА́К², а́, ч., діал. Юшка з риби. Словник української мови у 20 томах
- сторчак — I -а, ч., розм. Те, що стирчить, різко видається вперед або вгору. Давати сторчака — падати вниз головою. II -а, ч., діал. Юшка з риби. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сторчак — Сторчак, -ка м. 1) Торчащій человѣкъ или предметъ. Оступіться, сторчаки!... Оттак, як бачите, стовбичать. Ном. № 12839. 2) Обрубки стволовъ травянистыхъ растеній. 3) сторчака дати. Упасть внизъ головой. Як сіпне, то так і дав сторчака аж під стіл. Св. Словник української мови Грінченка