1. Словник української мови Грінченка

сторчак

Сторчак, -ка

м.

1) Торчащій человѣкъ или предметъ. Оступіться, сторчаки!... Оттак, як бачите, стовбичать. Ном. № 12839.

2) Обрубки стволовъ травянистыхъ растеній.

3) сторчака дати. Упасть внизъ головой. Як сіпне, то так і дав сторчака аж під стіл. Св. Л. 181. То-же значеніе: ловити сторчаки. Чи й у вас, як у нас ловлять хлопці сторчаки? Грин. III. 648.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сторчак — сторча́к 1 іменник чоловічого роду те, що стирчить розм. сторча́к 2 іменник чоловічого роду юшка з риби діал. Орфографічний словник української мови
  2. сторчак — СТОРЧА́К¹, а́, ч., розм. Те, що стирчить, різко видається вперед або вгору. У війну позносило осколками дерева, зосталися якісь сторчаки (В. Кучер). СТОРЧА́К², а́, ч., діал. Юшка з риби. Словник української мови у 20 томах
  3. сторчак — I -а, ч., розм. Те, що стирчить, різко видається вперед або вгору. Давати сторчака — падати вниз головою. II -а, ч., діал. Юшка з риби. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сторчак — СТОРЧА́К¹, а́, ч., розм. Те, що стирчить, різко видається вперед або вгору. У війну позносило осколками дерева, зосталися якісь сторчаки (Кучер, Прощай.., 1957, 286). ◊ Дава́ти (да́ти, лови́ти, злови́ти, хапа́ти, вхопи́ти і т. ін. Словник української мови в 11 томах