сторчак
СТОРЧА́К¹, а́, ч., розм.
Те, що стирчить, різко видається вперед або вгору.
У війну позносило осколками дерева, зосталися якісь сторчаки (В. Кучер).
СТОРЧА́К², а́, ч., діал.
Юшка з риби.
Кухар швидко поставив перед забродчиками стябла з свіжою рибою і налив у миску “сторчака”, цебто юшки (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сторчак — сторча́к 1 іменник чоловічого роду те, що стирчить розм. сторча́к 2 іменник чоловічого роду юшка з риби діал. Орфографічний словник української мови
- сторчак — I -а, ч., розм. Те, що стирчить, різко видається вперед або вгору. Давати сторчака — падати вниз головою. II -а, ч., діал. Юшка з риби. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сторчак — СТОРЧА́К¹, а́, ч., розм. Те, що стирчить, різко видається вперед або вгору. У війну позносило осколками дерева, зосталися якісь сторчаки (Кучер, Прощай.., 1957, 286). ◊ Дава́ти (да́ти, лови́ти, злови́ти, хапа́ти, вхопи́ти і т. ін. Словник української мови в 11 томах
- сторчак — Сторчак, -ка м. 1) Торчащій человѣкъ или предметъ. Оступіться, сторчаки!... Оттак, як бачите, стовбичать. Ном. № 12839. 2) Обрубки стволовъ травянистыхъ растеній. 3) сторчака дати. Упасть внизъ головой. Як сіпне, то так і дав сторчака аж під стіл. Св. Словник української мови Грінченка