сторч

СТОРЧ, присл.

1. У стоячому, вертикальному положенні; стійма.

На поличках стояли сторч рядками фарфорові стародавні тарілки (І. Нечуй-Левицький);

Поле, густо всіяне сторч поставленими снопами, скидалося на фантастичний табір (Я. Качура);

На сторч поставлених тичинах сушилася стара дірява мережа (С. Добровольський);

// Настовбурчившись (про волосся, пір'я і т. ін.).

Під кашкетом сторч, скуйовджено і без пуття вихрилося .. руде волосся (Ю. Смолич);

Староста нахилив голову, товсті в'язи його одразу налилися кров'ю, очі округлились, вуса стали сторч (П. Колесник);

// Перпендикулярно або під кутом до чого-небудь.

Своїми ослаблими вухами дід Іванюта хотів чути все, що говориться, і для цього прикладав долоні сторч до вух (І. Кириленко).

2. Униз головою.

Писарець одчинив вікно і плигнув через вікно, .. а мірошник, зовсім п'яний, зав'яз у вікні, зачепившись ногою.., та й полетів сторч у квітки (І. Нечуй-Левицький);

Раптом під князем Святославом упав кінь .. Упав він сторч, і князь ледве встиг вихопити ноги з стремен... (С. Скляренко);

// Передньою, верхньою частиною вниз.

Зачало човни .. То сторч, то набік колихати (І. Котляревський);

Літак ударився сторч об камінну скелю і, сплюснувшись коржем, загорівся (Іван Ле).

3. розм. Спідлоба, насуплено.

Стане [Микита] батька прохати, щоб його оженив, то старий насупить брови, зирне на нього сторч (Г. Квітка-Основ'яненко);

Похилившись, Не те щоб дуже зажурившись, А так на палубі стояв І сторч на море поглядав, Мов на Іуду... (Т. Шевченко);

// Неприязно, вороже.

– Я його, знаєте, запросив кілька разів до себе .. І писар вже не дивиться на мене сторч (І. Нечуй-Левицький).

◇ [Аж] воло́сся (во́лос, чуб) підніма́ється (підійма́ється, встає́, стає́, лі́зе і т. ін.) / підні́меться (вста́не, ста́не, полі́зе і т. ін.) [вго́ру (догори́, ди́бом, ду́бом, сторч і т. ін.)] див. воло́сся;

(1) Вліта́ти сторч голово́ю (д) див. леті́ти;

(2) Воло́сся сторч ста́ло (д) див. во́лос;

(3) Сторч голово́ю:

а) (зі сл. падати, стрибати і т. ін.) ногами вгору, униз головою.

З цієї кручі хлопці .. стрибали сторч головою (Б. Грінченко);

– Гайдамака! Справжній тобі гадамака! – опустив диякон руку Тарасові на плече. – То, кажеш, пан економ [падав] з коняки сторч головою? (Василь Шевчук);

б) (зі сл. бігти, мчатися і т. ін.) дуже швидко.

Найголовніше, гуляй надворі якнайбільше і при першій же нагоді закохайся сторч головою (В. Підмогильний);

Сторч головою лечу до хатини.. і, розпашілий, зупиняюсь на порозі (М. Стельмах);

в) (перен.) прстрасно, захоплюючись, неросудливо.

А тут оці щиглики, трясця їхній тітці, сторч головою, мов дурні пуголовки, кидаються в політику (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

сторч

Значення в інших словниках