1. Фразеологічний словник української мови

сторч

во́лос (воло́сся) ди́бом (ду́бом, ду́ба) стає́ / став (ста́ло) у кого, рідко кому. Кого-небудь охоплює великий страх, гнів, подив і т. ін. Ми часто забуваємо про дуже важливі речі, не бачимо їх, і потім, коли вони нагадують про себе, у нас волосся стає дибом: куди ж ми досі дивилися? (О. Довженко); Все волосся у пані Іванни стає дубом (О. Кобилянська); Волосся на голові дибом стало, а уста страшно та грізно кривилися (Панас Мирний); А ось Іван Рило має одну таку прикмету, що вам волос дубом стане, слухаючи про неї (Л. Мартович); “Все, що налипло на йому (велеті), одразу стане руба”... Хлоп’я спинилось. Нам обом волосся стало дуба (Леся Українка). воло́сся сторч ста́ло. Вони дивились через труп синички на свого капітана з такою ненавистю, що волосся б стало сторч у найхоробрішої людини (О. Довженко); Та й розповів мені таке, що аж волосся сторч стало (Ю. Збанацький). воло́сся дро́том (стає́). Сидиш часом на фастівському вокзалі, а дівиця як ударить з репродуктора басом-профундо.., — так волосся на голові дротом і стає (Ф. Маківчук); — Густа балка (Кучерява) і чималенька балка. Ох, і вовка там! Як завиють,— волосся дротом! (Остап Вишня).

кида́тися / ки́нутися сторч голово́ю. Діяти, робити що-небудь необдумано, нерозсудливо і т. ін. А тут оці щиглики, трясця їхній тітці, сторч головою, мов дурні пуголовки, кидаються в політику (М. Стельмах).

леті́ти / полеті́ти сторчака́ (сторч, сторч голово́ю і т. ін.), ірон. 1. до кого—чого, куди. Дуже швидко бігти, йти (перев. нічого навкруги не помічаючи); мчати, поспішати. Сторчака летів додому (П. Куліш). Сторч головою лечу до хатини.. і, розпашілий, зупиняюсь на порозі (М. Стельмах). вліта́ти сторч голово́ю. Беру листа і вже сторч головою.. влітаю в хату (М. Стельмах). 2. Падати. — Геть мені з очей, бо матимеш таку виправу, що через поріг сторчака летітимеш (М. Стельмах); Він перекидався, орав носом сніг, летів сторч (І. Сенченко); Наткнувся (чоловік) на Івася,.. поточився і сторчака полетів через хлопця (Панас Мирний); Хуліган не дав Любчику відповісти, шарпонув його і так штовхнув, що той полетів сторчака (А. Хижняк).

сторч голово́ю. 1. Униз головою; стрімголов. З цієї кручі хлопці .. стрибали сторч головою (Б. Грінченко); — Гайдамака! Справжній тобі гадамака! — опустив диякон руку Тарасові на плече. — То, кажеш, пан економ з коняки сторч головою? (Василь Шевчук). 2. Дуже швидко. Беру листа і вже сторч головою… влітаю в хату (М. Стельмах); Найголовніше, гуляй надворі якнайбільше і при першій же нагоді закохайся сторч головою (В. Підмогильний).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сторч — сторч прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. сторч — пр., ставма, навсторч, прямовисно, вертикально, перпендикулярно; (- волос) настовбурчено; (униз головою) сторч головою, сторчголов; (глядіти) насуплено, спідлоба; (ставити) вул. на попа; сторчака, сторчки, сторчма; п! ШКЕРЕБЕРТЬ. Словник синонімів Караванського
  3. сторч — див. сторчма; цапа Словник синонімів Вусика
  4. сторч — СТОРЧ, присл. 1. У стоячому, вертикальному положенні; стійма. На поличках стояли сторч рядками фарфорові стародавні тарілки (І. Нечуй-Левицький); Поле, густо всіяне сторч поставленими снопами, скидалося на фантастичний табір (Я. Словник української мови у 20 томах
  5. сторч — присл. 1》 У стоячому, вертикальному положенні; стійма. || Настовбурчившись (про волосся, пір'я і т. ін.). || Перпендикулярно або під кутом до чого-небудь. 2》 Униз головою. || Передньою, верхньою частиною вниз. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. сторч — ВЕРТИКА́ЛЬНО (згори донизу або знизу догори під кутом 90), ПРЯМОВИ́СНО, ПРЯ́МО, РЕБРО́М, РУ́БА, ПРОСТОПА́ДНО заст. Намалював.. картину сходу сонця, коли воно вертикально підіймається на пекуче небо (Ю. Словник синонімів української мови
  7. сторч — Сторч, сто́рчки, сто́рчма, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. сторч — СТОРЧ, присл. 1. У стоячому, вертикальному положенні; стійма. На поличках стояли сторч рядками фарфорові стародавні тарілки (Н.-Лев., VII, 1966, 266); Поле, густо всіяне сторч поставленими снопами, скидалося на фантастичний табір (Кач., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  9. сторч — Сторч нар. 1) Внизъ головою, вверхъ ногами. Сторч головою — догори ногами. 2) Перпендикулярно, стоймя, отвѣсно. І зачало човни бурхати, то сторч, то на бік колихати. Котл. Ен. IV. 8. 3) — дивитися, зирнути, поглядати. Словник української мови Грінченка