струмок
ПОТІ́К (ПОТЬО́К рідко) (маса води, що стрімко тече в якомусь напрямі), ПЛИН, ПЛАВ, ЛА́ВА, ТОК, ПАТЬО́КИ (ПОТЬО́КИ) розм., ШИ́ПІТ діал.; БУРЧА́К (дзюркотливий); РІВЧА́К (утворений з дощових, снігових або підземних вод). Це вже, напевне, літо почалось чи тільки зачерпнуло молодої води з потоку... (В. Стус); По дитині плачучи, Церера Слізьми доповняла плин струмка (переклад М. Лукаша); Як дівочий сон чарівний, як сріблисті блиски зір, Ніагари мчить плав рівний крізь зелений первобір (Уляна Кравченко); З височенного перекату скатертю переливається широкий пласт кришталевої лави (О. Стороженко); Під сонцем Криму, під сліпучим оком, П'янке вино біжить жертовним током, І від багать синіє фіміам (М. Зеров); Їдемо яром між високими, посмугованими брунатними патьоками, безлісими горбами (Ю. Мельничук); Наша хата стояла край села. Над самими глинищами, там, де росли тільки вільхи, де весело бурунились бурчаки (Ю. Збанацький); Воркує голубом рівчак (М. Стельмах). — Пор. 1. струмо́к.
СТРУ́МІНЬ (вузький потік води або іншої рідини), СТРУМ, СТРУМО́К, ЦІ́ВКА, ДЗЮРО́К розм. Водограї.. спрямовували свої струмені то на одну, то на другу клумбу (Ю. Смолич); Для більшого ефекту він одкрив кран над раковиною, і дзвінкий струм води блиснув лезом меча (Н. Рибак); Кров била цівкою з-під пахви (А. Головко); Не краплі, а суцільні дзюрки води лилися й лилися на спраглу землю (С. Добровольський).
СТРУМО́К (невеликий потік води — з джерела, після дощу, від танення снігу тощо), ПОТІ́ЧОК, РУЧА́Й, ТЕЧІЯ́ розм., СТРУ́МІНЬ рідше, ПОТО́ЧИНА діал. Як і завжди, не сумуючи, весело дзюрчить нижче ставка невтомний струмок (М. Стельмах); Весна вдарила така дружна й несподівана, що розтопила глибокі сніги, пробудила ручаї ще до того, як на ріках скресла крига (П. Загребельний); Біля потічка горобці пили воду (Григорій Тютюнник); Увесь яр був закиданий гіллястими вербами, неначе гніздами, понад тихою течією, що плинула з криниці до Росі (І. Нечуй-Левицький); А в поточині вода журчить та мечеться з каменя на камінь (Марко Черемшина). — Пор. 1. поті́к.
Словник синонімів української мови