струмок
СТРУМО́К, мка́, ч.
1. Невеликий потік, утворений з снігових, дощових вод або з підземних вод, що вийшли на поверхню.
Край села .. біг поміж волоських горіхів струмок (М. Коцюбинський);
Промені теплі зігріли Землю, і сніг розтає уже білий: От полилися струмки по землі (Б. Грінченко);
Тут протікав вузький струмок з чистою водою, а над ним шуміли розлогі верби й сизі кущі лоз (А. Шиян);
Впала крапля, і друга, і враз народився струмок (Л. Первомайський);
Вони зупинилися .. і майже поруч із пам'ятником помітили струмок, що витікав із розколини іржавої скелі (З. Тулуб);
* Образно. Дядя Остап перелічив дітей, по парах, і марш! У ворота широкі так і полився дитячий струмок із шумом (А. Головко);
* У порівн. – Життя в нього ще, як струмок, чисте (О. Гончар).
2. Взагалі вузький потік якої-небудь рідини.
Ридання перервало йому мову, а сльози .. поллялися струмком (І. Франко);
Струмок крові залляв його одяг, шабля випала, з рук... (З. Тулуб);
Світле молоко ж Впаде струмками в цинкові дійниці (А. Малишко);
* Образно. Побачивши свічники, пані учиняє радісний переполох; на її шиї оживає перловий струмок намиста (М. Стельмах);
// Вузький потік або неширока смужка повітря, світла і т. ін., що поширюється, спрямовується, проникає куди-небудь.
З вікон кав'ярень .. струмки синього диму повзли, як змії (М. Коцюбинський);
Свіжий струмок ароматного повітря повіяв у барак (Г. Коцюба);
Щедре липневе сонце ллється струмками крізь могутні крони (О. Корнійчук);
// Безперервний потік сипкої речовини.
Вітер крила закрутив, І муки тугий струмок Ллється зразу у мішок (М. Стельмах);
З коша блідим струмком стікає борошно (І. Кириленко).
Словник української мови (СУМ-20)