ступня

I. СЛІД (знак, що залишається від чогось — виїмка, подряпина, пляма і т. ін.), ВІДБИ́ТОК, ПОЗНА́КА, ПРИМ'Я́ТИНА, ПОВОЛО́КА (від протягання чогось); ПО́РУБ рідше (від рубання); СТУПНЯ́, СТУПА́К розм. (відбиток людської ноги на якійсь поверхні); ПОТЬО́К, ХВІСТ, ШЛЕЙФ (перев. чого, який — смуга на якійсь поверхні, в повітрі, на воді від руху чого-небудь). Гризельда дивилась, чи не зосталось де на мулі слідів од людських ніг (І. Нечуй-Левицький); На снігу добре відбився слід його (вовка) лап. Відбитки були завбільшки з долоню (О. Донченко); Шура намагалася вгадати серед цих численних слідів Юрасеву ступню (О. Гончар); Піт зоставляв чорні потьоки на його старому виду (Панас Мирний); По бухті сновигали невеликі буксирні портові катерки, перегукуючись високими й низькими голосами, за ними тяглися хвости білої піни (Д. Ткач).

СТУПНЯ́ (нижня опорна частина ноги), СТОПА́. Дівчина знає своє: підхоплює, розправляє свіже сіно і топче його до болю в ступнях (М. Стельмах); Він ішов, декуди повище кісток босими стопами тонучи в м'якесенькім моху (І. Франко).

ХОДА́ (манера ходити), СТУПА́, КРОК, ХІД, ПО́СТУП перев. з означ., ПОХОДА́ розм., ПОХІ́Д розм., ТУПА́ розм., СТУПНЯ́ діал. — Не ліз би ти в провожаті, Денисе, — неприязно обізвалася Уляна.. Той мовчки, як би не чуючи, що каже стара, пішов лугом розвалькуватою ходою (Григорій Тютюнник); — Він відрізняє здалека ступу ведмедя від ходи людини (В. Гжицький); Я почув, як від дверей хтось поспішав легкими нечутними кроками (Л. Смілянський); Він поцілував жінку й дітей і повільним, нетвердим ходом пішов далі гостинцем (І. Франко); В тихім повітрячка чистого лескоті Все мені поступ твій милий вчувається (П. Грабовський); Йшли (паничі) модною походою, ступаючи на п'яти, розхитуючись і здійнявши плечі вгору (Леся Українка); Ой мій милий, милесенький, житній колосочку, Не познала по походу, як по голосочку (пісня); Його кінь вороний тупою своєю обуджував людей (Марко Вовчок); Не доходячи до лісу, почули вони жалібний скрип полозків об мерзлу дорогу, важку ступню кінську (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. ступня — ступня́ іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. ступня — (спід стопи) підошва; (на снігу) слід; (кінська) хода, ступа; Р. СТОПА.  Словник синонімів Караванського
3. ступня — [ступн’а] -н'і, ор. -нейу, мн. ступн'і, ступеин' дв'і ступн'і  Орфоепічний словник української мови
4. ступня — СТУПНЯ́, і́, ж. 1. Нижня опорна частина ноги; стопа. Про колишню ще недавню недолугість нагадував тільки надто тонкий стан та тонкі, хоч і міцні, немов сталеві, ноги з вузькими довгими ступнями (Леся Українка); Товста...  Словник української мови у 20 томах
5. ступня — -і, ж. 1》 Нижня опорна частина ноги; стопа. || Нижня поверхня опорної пластини ноги. || Відбиток ноги, залишений на землі. 2》 діал. Хода.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. ступня — но́ги (п’я́ти, сту́пні) прикипа́ють (прироста́ють) / прикипі́ли (приросли́) перев. чиї до чого. Хто-небудь не може зрушити з якогось місця, йти далі або уповільнює ходу. — А про рідний край ти мені не нагадуй.  Фразеологічний словник української мови
7. ступня — Ступня́, -пні́, -пне́ю; сту́пні, сту́пень  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. ступня — СТУПНЯ́, і́, ж. 1. Нижня опорна частина ноги; стопа. Про колишню ще недавню недолугість нагадував тільки надто тонкий стан та тонкі, хоч і міцні, немов сталеві, ноги з вузькими довгими ступнями (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах