ступня

ступня́

-і, ж.

1》 Нижня опорна частина ноги; стопа.

|| Нижня поверхня опорної пластини ноги.

|| Відбиток ноги, залишений на землі.

2》 діал. Хода.

Значення в інших словниках

1. ступня — ступня́ іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. ступня — (спід стопи) підошва; (на снігу) слід; (кінська) хода, ступа; Р. СТОПА.  Словник синонімів Караванського
3. ступня — [ступн’а] -н'і, ор. -нейу, мн. ступн'і, ступеин' дв'і ступн'і  Орфоепічний словник української мови
4. ступня — СТУПНЯ́, і́, ж. 1. Нижня опорна частина ноги; стопа. Про колишню ще недавню недолугість нагадував тільки надто тонкий стан та тонкі, хоч і міцні, немов сталеві, ноги з вузькими довгими ступнями (Леся Українка); Товста...  Словник української мови у 20 томах
5. ступня — но́ги (п’я́ти, сту́пні) прикипа́ють (прироста́ють) / прикипі́ли (приросли́) перев. чиї до чого. Хто-небудь не може зрушити з якогось місця, йти далі або уповільнює ходу. — А про рідний край ти мені не нагадуй.  Фразеологічний словник української мови
6. ступня — I. СЛІД (знак, що залишається від чогось — виїмка, подряпина, пляма і т. ін.), ВІДБИ́ТОК, ПОЗНА́КА, ПРИМ'Я́ТИНА, ПОВОЛО́КА (від протягання чогось); ПО́РУБ рідше (від рубання); СТУПНЯ́, СТУПА́К розм.  Словник синонімів української мови
7. ступня — Ступня́, -пні́, -пне́ю; сту́пні, сту́пень  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. ступня — СТУПНЯ́, і́, ж. 1. Нижня опорна частина ноги; стопа. Про колишню ще недавню недолугість нагадував тільки надто тонкий стан та тонкі, хоч і міцні, немов сталеві, ноги з вузькими довгими ступнями (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах