султан

ВО́ЛОТЬ (дрібні колоски, їх цвіт і зерно на одному стеблі), ВО́ЛОТ збірн., ВОЛО́ТТЯ, КИ́ТИЦЯ, СУЛТА́Н, МІТЕ́ЛКА (про очерет, просо); КУНИ́ЦЯ рідше, КУНЯ́ діал. (про очерет). Видався паркий ранок, і коноплі пахтіли на всю низину, викинули волоть проса (К. Гордієнко); Вродило (просо) густе й зелене, а коли викинуло волоття, наче димом вкрилось (П. Панч); У чепурній світлій хаті повно квітів.. Білі пухнасті султани ковили біля рамок портретів, луток вікон, за сволоком (М. Чабанівський); Шумів жовтими мітелками очерет (О. Донченко); Дніпрові плавні. Позолота сонця на стиглих куницях очерету (Г. Епік); Поміж очеретяною кунею, що тихо гойдалася вгорі, виднівся клапоть сірих олов'яних хмар (М. Коцюбинський).

КИ́ТИЦЯ (жмут ниток, шнурків, пір'я тощо, зв'язаних з одного кінця докупи, що є оздобою чогось), КУ́ТА́С діал., КИ́ТА діал.; СУЛТА́Н (оздоба з пучка пір'я або кінського волосу на головних уборах та на головах коней); КО́ГУ́Т діал. (оздоба з півнячого пір'я). З високих шапок.. спадали китиці, обсипані брильянтами (І. Нечуй-Левицький); Сотник.. надів на голову високу смушеву шапку з червоним верхом і кутасом (М. Старицький); Боярин був.. в блискучім спижевім шоломі з розвіяною поверх нього китою з когутячих косиць (І. Франко); Прискакав вершник з білим султаном на шапці (П. Панч); — У нас, знаєте, носять на кресанях дорогі угорські когути (Ю. Федькович).

Значення в інших словниках

1. султан — султа́н 1 іменник чоловічого роду, істота монарх султа́н 2 іменник чоловічого роду пучок  Орфографічний словник української мови
2. султан — див. МОНАРХ.  Словник синонімів Караванського
3. султан — див. гроно  Словник синонімів Вусика
4. султан — СУЛТА́Н¹, а, ч. У країнах Сходу – титул монарха, а також особа, що носить цей титул. У султана білії палати, а під ними чорнії темниці, там сидять в неволі бідні бранці, світа сонця не видають в очі (Леся Українка)...  Словник української мови у 20 томах
5. султан — У, ч., нарк. Макова сировина, оброблена нашатирним спиртом та ацетоном, після випарювання вводиться внутрішньовенно.  Словник сучасного українського сленгу
6. султан — I -а, ч. У країнах Сходу – титул монарха, а також особа, що носить цей титул. II -а, ч. 1》 Оздоба з пучка пір'я або кінського волосу на головних уборах, на головах коней. || чого і без додатка, перен. Про розширений угорі стовп куряви, диму і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. султан — султа́н (тур. sultan, з араб.) 1. Титул монарха у деяких країнах Сходу. 2. Те саме, що й плюмаж.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. султан — Титул мусульманського правителя, вживаний у багатьох мусульманських країнах, зокрема, до правителів Османської імперії.  Універсальний словник-енциклопедія
9. султан — Султа́н, -на; -та́ни, -нів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. султан — СУЛТА́Н¹, а, ч. У країнах Сходу — титул монарха, а також особа, що носить цей титул. У султана білії палати, а під ними чорнії темниці, там сидять в неволі бідні бранці, світа сонця не видають в очі (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
11. султан — Султан, -на м. Султанъ. ум. султанчик.  Словник української мови Грінченка