супроводити

СУПРОВО́ДЖУВАТИ кого-що (іти, їхати разом з ким-, чим-небудь як супутник, як охоронець чи охорона і т. ін.), СУПРОВО́ДИТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВА́ДИТИ, ОПРОВА́ДЖУВАТИ заст., ОПРОВОДЖА́ТИ заст.; ДОВО́ДИТИ (доставляти до певного місця); ВОДИ́ТИ, ХОДИ́ТИ з ким (по різних місцях, показуючи щось); ПРОГУ́ЛЮВАТИ (водити на гуляння); ЕСКОРТУВА́ТИ (супроводжувати ескортом і взагалі супроводжувати); КОНВОЮВА́ТИ (охороняючи когось, щось). — Док.: провести́, опрова́дити, опрово́дити, довести́, прогуля́ти. Офіцери, що супроводжували Барклая, відстали (П. Кочура); Надька теж поїхала супроводити хворого до лікарні (О. Гончар); Він таки виконав свою обіцянку й довів мандрівників до свинцевого родовища (О. Донченко); Коли до них приїздили гості з Тули, Ігор охоче водив їх по Севастополю (В. Кучер); Ескортувати високого гостя; В цю ж мить поруч з дівчиною стали два красені-спортсмени з очевидним наміром ескортувати початкуючу лижницю (Я. Гримайло); Грузинські князі і купці наймали козацькі загони конвоювати і захищати свої вітрильники (З. Тулуб). — Пор. 1. вести́.

Значення в інших словниках

1. супроводити — супрово́дити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. супроводити — ЕСКОРТУВАТИ, (в дорозі) товаришити кому; (співом) проводжати, (оком) стежити; (передмовою) додавати що; (музикою) акомпаньювати, сов. акомпанувати; супроводжати.  Словник синонімів Караванського
3. супроводити — [супроводиетие] -оджу, -диеш; нак. -од', -од'теи  Орфоепічний словник української мови
4. супроводити — СУПРОВО́ДИТИ див. супрово́джувати.  Словник української мови у 20 томах
5. супроводити — див. супроводжувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. супроводити — Супрово́дити, -во́джу, -во́диш, -дять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. супроводити — СУПРОВО́ДИТИ див. супрово́джувати.  Словник української мови в 11 томах