сурма

СУРМА́ (сигнальний духовий музичний інструмент), ТРУБА́, ГОРН, РІЖО́К (різновиди сурми). Козацькі сурми грали до бою (Я. Качура); Рано військо знялось, .. Жде хоробро, от-от загукає труба, — Не на жарт закипить навкруги боротьба (П. Грабовський); Рівно в шість годин двадцять хвилин звук горна прорізає тишу (І. Багмут); З глибоких долин чути звук пастушого ріжка (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. сурма — су́рма́ 1 іменник жіночого роду труба сурма́ 2 іменник жіночого роду речовина  Орфографічний словник української мови
2. сурма — Ріжок, ріг, (на Сході) зурна; п! ТРУБА.  Словник синонімів Караванського
3. сурма — 1. Старовинний український народний духовий інструмент, пряма трубка з подвійною тростиною, виготовлена з дерева. 2. Білоруський сигнальний пастуший духовий музичний інструмент з берести у формі труби довжиною понад 2 м з мундштуком.  Словник-довідник музичних термінів
4. сурма — СУРМА́, и́, ж. 1. Хімічний елемент – сріблясто-білий крихкий метал, який застосовують у металургійній, гумовій, фармацевтичній промисловості, піротехніці і т. ін.  Словник української мови у 20 томах
5. сурма — I с`урм`асурми, ж. 1》 Старовинний духовий музичний інструмент прямої видовженої форми, що його використовували перев. як сигнальний. 2》 Сучасний духовий сигнальний інструмент у вигляді мідної трубки, зігнутої в кільце, з розтрубом на кінці; горн.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. сурма — сурма́ (перс. – метал) хімічний елемент, символ Sb, ат. н. 51; сріблясто-білий блискучий метал, дуже крихкий. С. – складова частина друкарського сплаву, деяких типів бабітів. Сполуки С. застосовують у гумовій промисловості, керамічному виробництві тощо; отруйні.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. сурма — Sb, хіміч. елемент з атомним числом 51; напівметал; найстійкішою алотропною формою є с. металічна — сріблясто-білий крихкий метал з густиною 6,69 г/cм3; сполуки сурми з металами, антимоніди, застосовуються в мікроелектроніці; найбагатшою...  Універсальний словник-енциклопедія
8. сурма — Сурма́, -рми́; су́рми, су́рем  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. сурма — СУ́РМА́, су́рми́, ж. 1. Старовинний духовий музичний інструмент прямої видовженої форми, який використовували перев. як сигнальний. Сурма — один із видів козацької дерев’яної труби (Укр. нар. муз. інстр., 1967, 47); Козацькі сурми грали до бою (Кач.  Словник української мови в 11 томах