суржик

СУ́МІШ (сукупність предметів, рідин і т. ін. різного виду, сорту), СУ́МІШКА, МІШАНИ́НА розм., МІ́ШАНКА розм., МІШАНИ́ЦЯ розм., ПЕРЕ́МІШКА розм., МІ́ШКА розм.; СУ́РЖИК (суміш жита й пшениці, жита й ячменю і т. ін.; механічна суміш елементів різних мов); ВІНЕГРЕ́Т розм. (страва; безладна суміш чогось). Демид підливав у олов'яні чарки то мед, то вино. Від цієї суміші .. в головах зашуміло (Н. Рибак); На корм широко використовують післеукісну кукурудзу та її сумішки із соєю (з журналу); — Та це в нас така пшениця вродила, — сказала хазяйка, — не пшениця, а якась мішанина з житом (І. Нечуй-Левицький); Дати корові мішанки; Але ж у дійсності нам не доводиться бачить такої мішанки різних речей (М. Зеров); На облогах ронила зерно кущувата падалішня мішаниця: жито, просо, гречка (Григорій Тютюнник); — Сіяв пшеницю, а зібрав суржик!! (К. Гордієнко); Господиня говорить тільки українською мовою, її дочка — вже суржиком (П. Панч); Для чого ти зробив цей музичний вінегрет? (Ю. Шовкопляс).

Значення в інших словниках

1. суржик — су́ржик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. суржик — Мішанина словесних елементів з різних мов, неграмотне мовлення.  Словник стилістичних термінів
3. суржик — див. мішанина  Словник синонімів Вусика
4. суржик — -у, ч. 1》 Суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю, ячменю й вівса і т. ін.; борошно з такої суміші. 2》 перен., розм. Елементи двох або кількох мов, об'єднані штучно, без додержання норм літературної мови; нечиста мова. Українсько-російський суржик.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. суржик — (мовний) язичиє, див. макаронізм  Словник чужослів Павло Штепа
6. суржик — СУ́РЖИК, у, ч. 1. Суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю, ячменю й вівса і т. ін.; борошно з такої суміші. – Сіяв пшеницю, а зібрав суржик! (К. Гордієнко). 2. перен., розм.  Словник української мови у 20 томах
7. суржик — Суміш жита та іншого зерна  Словник застарілих та маловживаних слів
8. суржик — СУ́РЖИК, у, ч. 1. Суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю, ячменю й вівса і т. ін.; борошно з такої суміші. — Сіяв пшеницю, а зібрав суржик! (Горд., Листи.., 1942, 11). 2. перен., розм.  Словник української мови в 11 томах
9. суржик — Суржик, -ка м. Смѣшанный зерновой хлѣбъ или мука изъ него, напр. пшеница съ рожью, рожь съ ячменемъ, ячмень съ овсомъ и пр. Всюди лежні, перепійці і шишки самії не із суржику ліпили, — суще пуховії, із пшениці. Мкр. Н. 33. 2) Человѣкъ смѣшанной расы.  Словник української мови Грінченка