суржик —
-у, ч. 1》 Суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю, ячменю й вівса і т. ін.; борошно з такої суміші. 2》 перен., розм. Елементи двох або кількох мов, об'єднані штучно, без додержання норм літературної мови; нечиста мова. Українсько-російський суржик.
Великий тлумачний словник сучасної мови
суржик —
(мовний) язичиє, див. макаронізм
Словник чужослів Павло Штепа
суржик —
СУ́РЖИК, у, ч. 1. Суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю, ячменю й вівса і т. ін.; борошно з такої суміші. – Сіяв пшеницю, а зібрав суржик! (К. Гордієнко). 2. перен., розм.
Словник української мови у 20 томах
суржик —
Суміш жита та іншого зерна
Словник застарілих та маловживаних слів
суржик —
СУ́МІШ (сукупність предметів, рідин і т. ін. різного виду, сорту), СУ́МІШКА, МІШАНИ́НА розм., МІ́ШАНКА розм., МІШАНИ́ЦЯ розм., ПЕРЕ́МІШКА розм., МІ́ШКА розм.; СУ́РЖИК (суміш жита й пшениці, жита й ячменю і т. ін.
Словник синонімів української мови
суржик —
СУ́РЖИК, у, ч. 1. Суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю, ячменю й вівса і т. ін.; борошно з такої суміші. — Сіяв пшеницю, а зібрав суржик! (Горд., Листи.., 1942, 11). 2. перен., розм.
Словник української мови в 11 томах
суржик —
Суржик, -ка м. Смѣшанный зерновой хлѣбъ или мука изъ него, напр. пшеница съ рожью, рожь съ ячменемъ, ячмень съ овсомъ и пр. Всюди лежні, перепійці і шишки самії не із суржику ліпили, — суще пуховії, із пшениці. Мкр. Н. 33. 2) Человѣкъ смѣшанной расы.
Словник української мови Грінченка