схильність
ЗДІ́БНІСТЬ перев. мн. (природні задатки, нахили до якоїсь діяльності, творчості), ХИСТ, ЗДА́ТНІСТЬ розм., КЕБЕ́ТА розм., СПОСІ́БНІСТЬ (СПОСО́БНІСТЬ) розм., КЕ́БА діал., ХИСТЬ діал.; ПОТЕНЦІА́Л книжн., ПОТЕ́НЦІЯ книжн. (здібності, що можуть виявитися за певних умов); ДА́НІ мн. (якості, необхідні для чого-небудь). Обдарований незвичайними здібностями, величезною пам'яттю, бистрим і ясним розумом, він із тими вродженими дарами лучив велику пильність і працьовитість (І. Франко); Тепер я сама бачила, що в мене був хист, справжній талант художника (О. Донченко); Я виявив добрі здатності і, скінчивши школу, почав за допомогою вчителя готуватися екстерном за гімназію (О. Слісаренко); Чи так, батьку отамане? Чи правду співаю? Ех, якби то!.. Кебети не маю (Т. Шевченко); Коли батько почав дуже хвалити спосібності свойого сина, хлопець почервонів, як рожа (І. Франко); Нема кеби зробить (Словник Б. Грінченка); Вони (чоловіки) беруть однією хистю (П. Куліш); — Значним є потенціал українських учених (з журналу). — Пор. 1. схи́льність, тала́нт.
ЛЮБО́В до чого (підвищений внутрішній потяг до чого-небудь, сильне бажання зайнятися чимось), ІНТЕРЕ́С, ПРИ́СТРАСТЬ, СХИ́ЛЬНІСТЬ, УПОДО́БА (ВПОДО́БА), УПОДО́БАННЯ (ВПОДО́БАННЯ), ЗАХО́ПЛЕННЯ чим (чим-небудь), ЗАХО́ПЛЕНІСТЬ чим, ВІ́ДДАНІСТЬ чому, ХО́БІ, СЛА́БІСТЬ до чого, ПРИХИ́ЛЬНІСТЬ рідше, ПА́СІЯ заст. В хвилини розчарування та розпуки мене раз у раз рятувала моя незвичайна любов до природи (М. Коцюбинський); Ця розмова тільки збільшила її (Сахно) інтерес до мети подорожі (Ю. Смолич); Я надто добре знав його пристрасть до музики (О. Досвітній); У нього тоді вже була схильність до експериментів (О. Довженко); Павло й сам часом кепкує з надмірної поважності свого заступника, із схильності його до глибокодумності і ситого філософування (Ю. Мушкетик); Тим часом більшість учнів міняють свої уподобання по кілька разів, доки, приміром, із сьомого чи шостого класу дійдуть до десятого (О. Копиленко); У нього були зовсім інші, мирні вподобання — він мріяв кінчати інститут і стати хіміком (В. Собко); Чим більше Бронко роздумував про це, тим правдоподібнішим починало здаватись йому, що... оте захоплення (Каминецького) спортом, рибальством, оте марення музикою — не зовсім щирі (Ірина Вільде); Нащо оте сонце в небі, коли її (Оленки) нема?.. Нащо, нарешті, він сам, Уралов, і його праця тяжка, і його люта відданість ділу? (О. Гончар); Товариш Книш, як усі занадто віддані своїй справі люди, мав своє хобі: самодіяльність (П. Загребельний); А що коли в людині хист, талант? Нехай це буде навіть звичайна прихильність, любов — скажімо, до педагогічної роботи (О. Донченко); Як фаховий і незвичайно здібний слюсар-самоук, він попросту мав пасію до відчинювання замків (І. Франко). — Пор. 1. інтере́с.
СХИ́ЛЬНІСТЬ до чого і без додатка (природжений потяг до якої-небудь діяльності, а також природні здібності, хист до чого-небудь), НА́ХИЛ, УПОДО́БАННЯ (ВПОДО́БАННЯ), УПОДО́БА (ВПОДО́БА), ЖИ́ЛКА розм., без додатка, ПОВА́БА (ПО́ВАБ рідше) розм., НАХИ́ЛЬНІСТЬ заст. Павло й сам часом кепкує з надмірної поважності свого заступника, із схильності його до глибокодумності і ситого філософування (Ю. Мушкетик); Нахил до музики; Основами цієї дружби (двох поетів) були спільність літературних інтересів та уподобань (М. Рильський); — Мені здається, що я вже довіку буду солдатом. — Це добре, — похвалив Хаєцький. — Гвардійська жилка тобі скрізь пригодиться (О. Гончар); Була в нашого батька якась письменницька поваба (О. Пчілка); — Маєш якусь природжену нахильність до чарочки? Ха, ха, ха! (І. Нечуй-Левицький). — Пор. зді́бність.
СХИ́ЛЬНІСТЬ до чого (наявність фізичних властивостей, що зумовлюють розвиток чого-небудь), НА́ХИЛ. Схильність до апоплексії; Любовицька літня, але ще гарна жінка років 45, з гордою поставою, з нахилом до повноти (І. Кочерга).
Словник синонімів української мови