сходка
II. СХО́ДИ мн. (споруда, пристосування з горизонтальних виступів або щаблів, на які ступають, піднімаючись куди-небудь угору або спускаючись звідкись униз), СХО́ДКИ діал.; СХІ́ДЦІ (сходи взагалі або підніжка для входу в вагон і т. ін.). О-пів на восьму хлопці спустилися сходами на другий поверх і зайшли в шумну кімнату (А. Головко); Від хати рівно до води Стояли сходки каміннії (С. Руданський); Я виходив східцями на третій поверх готелю (Ю. Яновський). — Пор. II. схі́дець.
СХО́ДКА (у давні часи — збори громади, городян; у дореволюційній Росії — збори робітників, студентів), СХОД, СХІД розм. Під'їхавши до волості, він зобачив, що коло неї зібралась сходка (М. Коцюбинський); Це було восени 1917 року.. Сьогодні мав бути великий сход (Я. Качура); — Петре, скидай же сіно да на сход!.. — Га?! — Виходь на сходку! (Г. Косинка); Схід побратимів був назначений на неділю (І. Франко).
Словник синонімів української мови