схрипнути

ХРИ́ПНУТИ (втрачати чистоту, звучність голосу; ставати хрипким — про голос), ЗАХРИПА́ТИ, ОХРИПА́ТИ, ПРИХРИПА́ТИ. — Док.: схри́пнути, захри́пнути, охри́пнути, прихри́пнути. Шумить громада. Голоси поволі хрипли (А. Головко); — Збирався (виступати) Сергієнко вакулівський, та застудився, зовсім захрип, тільки шавкотить (О. Гончар); — Хай он Марченко виведе — я охрип! .. Їй-бо ж охрип! — просився Максим (С. Васильченко).

Значення в інших словниках

1. схрипнути — схри́пнути дієслово доконаного виду охрипнути розм. схрипну́ти дієслово доконаного виду прохрипіти  Орфографічний словник української мови
2. схрипнути — СХРИПНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до схри́пувати. СХРИ́ПНУТИ, ну, неш; мин. ч. схрип і схри́пнув, ла, ло; док., розм. Те саме, що охри́пнути. Голоси схрипли від напруження, порохні, вигуків (О. Копиленко).  Словник української мови у 20 томах
3. схрипнути — I схрипн`ути-ну, -неш, док. Однокр. до схрипувати. II схр`ипнути-ну, -неш; мин. ч. схрип, схрипла, схрипло і схрипнув, -нула, -нуло; док., розм. Те саме, що охрипнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. схрипнути — СХРИ́ПНУТИ, ну, неш; мин. ч. схрип і схри́пнув, ла, ло; док., розм. Те саме, що охри́пнути. Голоси схрипли від напруження, порохні, вигуків (Коп., Вибр., 1948, 124). СХРИПНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до схри́пувати.  Словник української мови в 11 томах