сяйнути
ОСІНИ́ТИ (про здогад, ідею і т. ін. — раптово з'явитися, виникнути), ОСЯ́ЯТИ (ОСЯ́ТИ), СЯЙНУ́ТИ, БЛИ́СНУТИ, ОЗОРИ́ТИ поет. рідше. — Недок.: осіня́ти, ося́ювати, осява́ти, озо́рювати. — А де ти живеш, Катю? — раптом осінила майора думка, що це дійсно знайома Івана (П. Автомонов); Мозок Нестора осяяла думка, як блискавка землю в непогожу ніч (І. Волошин); Всіх разом осяла одна думка: чорному цареві треба до війська гарних хлопців (М. Коцюбинський); Де вона її (пісню) чула? І не встигла додумати це, як щось уже сяйнуло в пам'яті, боляче вразило в саме серце (О. Гончар); Догадка страшна блиснула (Тихонові) в голові (А. Головко).
Словник синонімів української мови