сірячина

СІРЯ́К (старовинний верхній довгополий одяг з грубого сукна), СІРЯЧИ́НА розм., СЕМИРЯ́ГА (СЕМЕРЯ́ГА) (СЕМРЯ́ГА) (СІМРЯ́ГА) заст., КИРЕ́Я заст., КОБЕНЯ́К заст. Одні ж у кармазинах і при шаблях, а другі в синіх каптанах та сіряках, без шабель (П. Куліш); Зодягається Йонька у сірячину (Григорій Тютюнник); Не рік, не два тобі, Іване, судилося козакувать. Жупан у тебе, звісно, драний, що семирягою назвать годиться лучче (М. Рильський); Тут Січ стояла, тут гули майдани, димилися козацькі курені, змагались семеряги і жупани, лунали горді і сумні пісні (М. Драй-Хмара); Одне конем їде, друге піхом; той у кармазинах, а тії в личаках та семрягах (П. Куліш); Пополуднаю та візьму на дорогу кирею, бо як часом нападе дощ, то я змокну до сорочки (І. Нечуй-Левицький); Господар, нарешті, скинув кобеняк, повісив його на гачок (І. Кириленко).

Значення в інших словниках

1. сірячина — сірячи́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. сірячина — СІРЯЧИ́НА, и, ж. 1. розм. Те саме, що сіря́к 1. Тільки тепер скинула очима, що усі ж то в синіх жупанах, .. а мій – у такий день у сірячині (Ганна Барвінок); // Благенький, поношений сіряк. Вид палений, потріскані руки, Сірячина на плечах в латках (М.  Словник української мови у 20 томах
3. сірячина — -и, ж. 1》 розм. Те саме, що сіряк 1). || Благенький, поношений сіряк. 2》 Домоткане грубе нефарбоване сукно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сірячина — СІРЯЧИ́НА, и, ж. 1. розм. Те саме, що сіря́к 1. Тільки тепер скинула очима, що усі ж то в синіх жупанах,., а мій — у такий день у сірячині (Барв., Опов.., 1902, 66); // Благенький, поношений сіряк.  Словник української мови в 11 томах