терплячий

ВИТРИВА́ЛИЙ (здатний витримувати велике фізичне чи моральне напруження), СТІЙКИ́Й, ТВЕРДИ́Й, ЖИВУ́ЧИЙ, ТЕРПЛЯ́ЧИЙ, ТЕРПЕЛИ́ВИЙ, ТЕРПЛИ́ВИЙ рідко, ЖИВКИ́Й рідко, ДВОЖИ́ЛЬНИЙ розм. Микола був русявим, симпатичним хлопцем.. Лицем у матір, статурою в батька й діда — міцний, дужий, витривалий (В. Козаченко); Дивізія.. була сформована з сибіряків та уральців, людей.. надзвичайно стійких у бойових обставинах (Григорій Тютюнник); (Теофіл (до громади):) Не тратьте зваги, діти, будьте тверді (Леся Українка); Міцний, живучий, справжній він матрос... (І. Гончаренко); Ми терплячі в житті, навчились на фронті до всього звикати (І. Нехода); Вона була, як завжди, мила у своїх листах, терпелива й розсудлива (М. Чабанівський); Все витерпіла, бо справді, мабуть-таки, двожильна (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. терплячий — терпля́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. терплячий — ТЕРПЛЯЧИЙ – ТЕРПИМИЙ Терплячий. Здатний стійко переносити страждання, важкі умови тощо: терплячий слухач, терплячий хворий, терплячий верблюд, терпляче навчання, терплячі розшуки. Терпимий, розм. Такий, з яким можна миритися; стерпний: терпима плата, терпимий холод.  Літературне слововживання
3. терплячий — г. ви держливий; (верблюд) витривалий; (до вад) вибачливий, толерантний; (до мук) довготерпеливий, с. стражденний; терпливий.  Словник синонімів Караванського
4. терплячий — див. терпеливий  Словник синонімів Вусика
5. терплячий — [теирпл’ачией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і  Орфоепічний словник української мови
6. терплячий — ТЕРПЛЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Здатний стійко, без нарікань переносити фізичні або моральні страждання. – Дядьку лікар, мені вже не буде боляче? Мама кажуть, що я терпляча (Ю. Яновський); Мете заметіль... Ми терплячі в житті. Навчились на фронті до всього звикати..  Словник української мови у 20 томах
7. терплячий — -а, -е. 1》 Здатний стійко, без нарікань зносити фізичні або моральні страждання. || Здатний витримувати тяжкі умови, велике фізичне напруження; витривалий. || Вибачливий до чиїхось недоліків, слабкостей, провин і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
8. терплячий — Терпля́чий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. терплячий — ТЕРПЛЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Здатний стійко, без нарікань переносити фізичні або моральні страждання. — Дядьку лікар, мені вже не буде боляче? Мама кажуть, що я терпляча (Ю. Янов., І, 1958, 266); Мете заметіль… Ми терплячі в житті.  Словник української мови в 11 томах
10. терплячий — Терпля́чий, -а, -е Терпѣливый. терпля́чий свят-ве́чір. Навечеріе Богоявленія, 5 янв. = голодна кутя. ХС. І. 72.  Словник української мови Грінченка