товкмачити
БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев. чим, розм., ТЯ́ТИ (ТНУ́ТИ) рідше, ТРІ́СКАТИ кого, перев. по чому або у що, чим, розм., ГАМСЕ́ЛИТИ підсил. розм., ГАТИ́ТИ підсил. розм., ГЕ́ПАТИ підсил. розм., ГИЛИ́ТИ підсил. розм., ГОЛО́МШИТИ підсил. розм., ГРІ́ТИ підсил. розм., ДАВА́ТИ кому, перев. у що, по чому, підсил. розм., ДУБА́СИТИ підсил. розм., ДУ́ТИ підсил. розм., ДУХОПЕ́ЛИТИ підсил. розм., КОЛОШМА́ТИТИ підсил. розм., КРЕСА́ТИ підсил. розм., КРОПИ́ТИ підсил. розм., ЛОКШИ́ТИ підсил. розм., ЛУПИ́ТИ підсил. розм., ЛУПЦЮВА́ТИ підсил. розм., ЛУШПА́РИТИ підсил. розм., ЛУЩИ́ТИ підсил. розм., МАНІ́ЖИТИ підсил. розм., МІСИ́ТИ підсил. розм., МОЛОТИ́ТИ підсил. розм., МОСТИ́ТИ підсил. розм., МОТЛОШИ́ТИ підсил. розм., НАКЛАДА́ТИ кому, підсил. розм., ПЕРІ́ЩИТИ підсил. розм., ПОЛОСКА́ТИ перев. чим, підсил. розм., ПОТЯГА́ТИ (ПОТЯ́ГУВАТИ) перев. чим, підсил. розм., ПРА́ТИ перев. чим. підсил. розм., РЕПІ́ЖИТИ підсил. розм., ПІ́ЖИТИ підсил. розм., рідше, САДИ́ТИ перев. чим, підсил. розм., СТРИ́ГТИ кого, перев. чим, по чому, підсил. розм., ТІ́ПАТИ підсил. розм., ТЛУМИ́ТИ підсил. розм., ТОВКМА́ЧИТИ підсил. розм., ТОВКТИ́ підсил. розм., ТОЛОЧИ́ТИ підсил. розм., ТРОЩИ́ТИ підсил. розм., ЧЕСА́ТИ перев. чим, підсил. розм., ЧОВПТИ́ підсил. розм., ЧУ́ХРАТИ підсил. розм., ШКВА́РИТИ перев. чим, підсил. розм., ШМАТУВА́ТИ підсил. розм., ШПА́РИТИ перев. чим, підсил. розм., МО́РСКАТИ підсил. розм., рідко, БА́НИТИ підсил. діал., ВАЛИ́ТИ підсил. діал., МОЛОСУВА́ТИ підсил. діал., ПРАСУВА́ТИ підсил. діал.; ОБКЛАДА́ТИ розм., ОКЛАДА́ТИ розм. (кого, перев. чим — бити кругом, по всій поверхні); СИ́ПАТИ кому, перев. що, розм. (часто); ПІДДАВА́ТИ чим, розм. (звичайно знизу вгору); ВІДВА́ЖУВАТИ кому, що або чим, розм., ЗАТО́ПЛЮВАТИ кому, в що, підсил. вульг., ОГРІВА́ТИ кого, перев. чим, підсил. розм., ОПЕРІ́ЗУВАТИ кого, перев. чим, підсил. розм., ОПЕРІ́ЩУВАТИ кого, перев. чим, підсил., розм., ЗАЦІ́ДЖУВАТИ кому в що, підсил. вульг. (про окремі удари); КУЛА́ЧИТИ розм. (бити кулаком, кулаками); СТУСУВА́ТИ розм., ТАСУВА́ТИ розм., ТУ́ЗАТИ (ТУСА́ТИ) розм. (бити, штовхаючи чим-небудь — звичайно кулаком або ногою); ЧУ́БИТИ розм. (бити, хапаючи за чуба, волосся, а також бити взагалі); ВИТЯГА́ТИ (ВИТЯ́ГУВАТИ) розм. (чим — протягуючи по тілу); ШЛЬО́ПАТИ розм. (злегка бити рукою, долонею, перев. дітей); ПОЛОСУВА́ТИ розм. (залишаючи сліди, рубці у вигляді смуг); ГУЛЯ́ТИ по кому-чому, підсил. розм. (про знаряддя побоїв). Вибачайте, що не вивчив, Бо й мене хоч били, Добре били, а багато Дечому навчили!! (Т. Шевченко); Узяв батько сина побивати, взяла мати тяжко дорікати (В. Стефаник); Андрій міряв лозиною то одного, то другого (С. Васильченко); Кричить (ісправник), біга, мов несамовитий. Яременка в пику пише (Т. Шевченко); — Досить мені, що старший десь воює, а батька старого тут нагаями поштують! (І. Цюпа); Іванка вже не раз частували стусанами під боки, та він не ображався і не лаявся (А. Хижняк); Іван тяв перший, просто в чоло (М. Коцюбинський); Вона не тріскала доньку ложкою по лобі.., а сумирно зітхала (М. Стельмах); — Разом тих панів мостивих, добрим гуртом будете так сильно лупцювати, так дуже духопелити... — Гамселити, — підказав Покиван. — Товкмачити, — підказали з юрби. — Дубасити! — Гріти! Періщити! — Гатити! Молотити! Дубцювати! — Хворостити! Хвоїти! Шпарити! Чухрати! — Окладати! Банити! Пужити! Шмагати! — Трощити! — Гепати! Гилити! Голомшити! Кулачити! Маніжити! Локшити! Потрошити! (О. Ільченко); Павло Гречаний, у подертій сорочці і з розбитою бровою, гатив розкуркулених направо й наліво (Григорій Тютюнник); — Давайте всім і в ніс і в уси (І. Котляревський); Вони налітали один на одного, одскакували, падали, вертілися по землі, схоплювались і знову дубасили один одного (Г. Коцюба); — Плітьми мене, шельму, дути! Козацькими нагаями пороти!.. — скрикнув Довбня (Панас Мирний); (Андрій:) То ж хулігани! Обізлилися на Арсена, а підстерегли мене і... давай колошматить. Ледве вирвався! (З. Мороз); Батько зняв із себе пояса, склав його вдвоє і — стій і дивися — кропив Мефодя (Б. Харчук); Як назбігалося людей!.. Давай локшити вовка (О. Іваненко); Голова й десяцький перелякались... Вони думали, що з-під мосту вискакують дідьки та луплять їх по спині (І. Нечуй-Левицький); — Добре, синку. Отак лупцюй кожного, як мене колотив (О. Довженко); А малеча-хлопці, ті жаб на березі ще лушпарили (А. Головко); Вони (борці) попускалися один одного і розпирслися по кутах, але капрал не переставав лущити їх держаком, куди тільки міг засягнути (І. Франко); Часто й густо батько його маніжив за це (Панас Мирний); А дрібнота Уже за порогом як кинеться по улицях, Та й давай місити Недобитків православних, А ті голосити (Т. Шевченко); (Гаврило:) Братія запорозька, хто з вас не пропивав у житті своєму штанів і сорочок, нехай той бере кия і починає мене, грішного, молотити (О. Корнійчук); Ох же ж і мостили їх (панів)! Ой, по тім'ю стукали! На наших гвинтівочках чукикали, чукали (П. Тичина); Витарабанившися (вилізши) на Сука, толочив (Лемко) його ногами, як баба капусту в бочці або жвавий парубок сіно на оборозі, мотлошив бідака (С. Ковалів); Демонстранти змішались і тікали. Їх наздоганяли, накладали в потилицю, накручували вуха (Ю. Смолич); Не добігши одне до одного, вони (півні) злітають угору, ..відчайдушно періщать один одного розчепіреними крильми (Є. Гуцало); Хлопець зривається бігти до корів, за ним конем економ, полоще його нагаєм (С. Васильченко); Потягає (вартовий) його кілька разів тройчаткою, той хрипить, заціпивши зуби (Леся Українка); На його руках, плечах і ногах сиділи три сильні драби, а два інші прали канчуками (І. Франко); Ауер налетів на нього і почав чесати шомполом вздовж і впоперек. Пальоха вигинався, ховав голову, нахилявся вперед. А Ауер товк його ногами, чимдуж репіжив, поки припер до стіни (А. Хижняк); Колісник гукав.., аж вікна бряжчали, за що його кума раз по раз садила кулаком у спину (Панас Мирний); Він був страшніший од сержанта, Бо всіх за все по спині стриг (І. Котляревський); — А Мартина торік не тіпав на леваді той паршивий Комлик? Спасибі, люди розборонили, а то на місці поклав би... (Г. Коска); — Серце б'ється, живий, — відповів перший. — Видно, гадюки ті ногами його товкли: весь одяг і обличчя в піску (Ю. Шовкопляс); Хазяйка видалась мені справжнісінькою відьмою. Щоранку вона трощить дітей чим попало (П. Колесник); Човпуть його, мов дурного (Номис); Хомиха кожен день свого Хому чухрала (Л. Боровиковський); Ядзя лежала на землі, а верх неї Катруся і зі всіх боків обкладала її кулаками (Н. Кобринська); — Жерти так умієте? — і шпурляла (мачуха) якоюсь ломакою услід за чоловіком, а пасербиці сипала запотиличниками (Г. Хоткевич); Корж методично відважував йому замашні стусани (З. Тулуб); Юра розмахується і з усієї сили затоплює Васюті в пику так, що Васюта падає (Ю. Смолич); Старий, побачивши Свирида і сина, мовчки стає проти них, мовчки підіймає палицю і огріває нею Тимофія по плечі (М. Стельмах); Вхопили того бурсака за патли, виволокли з кадовба, давай його.. стусувать (О. Стороженко); Жандарми кинулись гуртом на матроса. Вони схопили його, .. почали тасувати кулаками й ногами (О. Досвітній); Добре зодягнений воєводський дозорець.. ногами тусав якусь дівчину (І. Ле); — Ми Галю від того шибеника (Василя) одняли. Надушив її та й чубить (Панас Мирний); Козак.. бере в руки кий і витягає ним по плечах свого ж товариша, коли він чим завинив (П. Панч); Він не чув, як по спині гуляв З усіх сил володарський канчук (П. Грабовський). — Пор. 1. поби́ти, 2. уда́рити, 1. шмага́ти, 1. штовха́ти.
ПЕРЕКЛАДА́ТИ (з однієї мови на іншу), ТЛУМА́ЧИТИ заст., ВИТЛУМА́ЧУВАТИ заст., ПЕРЕТЛУМА́ЧУВАТИ заст., ТОВМА́ЧИТИ заст., ТОВКМА́ЧИТИ розм.; ПЕРЕКА́ЗУВАТИ (стисло або не дослівно); ПЕРЕСПІ́ВУВАТИ (вірші, не дотримуючись відповідності оригіналу). — Док.: перекла́сти, ви́тлумачити, перетлума́чити, переказа́ти, переспіва́ти. Іван Франко, тяжко хворий, в останні роки життя перекладав, переборюючи нестерпні муки, "маленькі трагедії" й "Бориса Годунова" (М. Рильський); За перекладача був болгарський солдат. Сяк-так він витлумачив Павлові комендантові слова (В. Кучер); Перекладач перетлумачив слова Артема німецькою мовою (В. Гжицький); Син товмачив старій матері, оповідаючи написане в тих книжках своєю українською мовою (І. Нечуй-Левицький); Вони тисли міністрові руку, говорили привітальні слова й відходили, доки товмач переказував міністрові зміст їхніх промов (Ю. Яновський); Переспівувати вірші.
ПОВТО́РЮВАТИ (ПОВТОРЯ́ТИ) (говорити, писати, робити і т. ін. щось знову, ще раз те ж саме), ПЕРЕКА́ЗУВАТИ, ПЕРЕСПІ́ВУВАТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ТОВКМА́ЧИТИ розм., ТОВКТИ́ розм., ЧОВПТИ́ розм., ДОВБТИ́ (ДОВБА́ТИ) розм., ТОРО́ЧИТИ розм., ТУ́РКАТИ розм., ТУРЧА́ТИ розм., ТЕРЕБИ́ТИ діал.; ТВЕРДИ́ТИ, ПРА́ВИТИ (постійно говорити те ж саме); ВТОРУВА́ТИ (повторювати чиїнебудь слова, звуки, наслідуючи когось, щось); УЧАЩА́ТИ (ВЧАЩА́ТИ) розм. (частіше повторювати); ПОВТО́РЮВАТИСЯ (ПОВТОРЯ́ТИСЯ) (повторювати власні слова, дії). — Док.: повтори́ти, переказа́ти, переспіва́ти, проказа́ти, повтори́тися. Це був приємний наказ, і його не треба було повторювати двічі (О. Іваненко); Князь опустив ложку в борщ, і всі інші повторили цей рух (Вал. Шевчук); Упав на траву і став механічно повторяти своє заклинання..: все минеться, минеться, минеться... (С. Васильченко); Художник, який втратив би це (новаторське) відчуття, неминуче опиниться в обозі мистецького життя і, в кращому разі, лиш переспіву ватиме самого себе (О. Левада); Читав Мартин Євангеліє, а може, він його з голови по пам'яті проказував, хто його знає! (Грицько Григоренко); — Весь час товкмачу чоловікові про те, як корисно крутити педалі на свіжому повітрі (збірник "Український анекдот"); Довго слухала Маруся і не знала, як Олену і спинити, бо та радесенька була хоч до вечора товкти про свого боярина (Г. Квітка-Основ'яненко); Чоловік одно човпе (П. Чубинський); На дятла схожий, суддя довбає й довбає своє. Питання, питання, питання (Л. Первомайський); — Та це йому наговорив отой великорозумний Денис! Він усім це саме торочить (І. Нечуй-Левицький); Туркав йому, туркав, поки він таки послухав мене (Б. Грінченко); Турчав і турчав (Кнурець) у вуха Дашуньці, а вона вдавала, ніби уважно слухає (П. Загребельний); Що кому треба, той про те й теребить (прислів'я); Жінка з дивовижним терпінням слухала і знов рівним, ласкавим голосом твердила своє, завчене, видно, назавжди (С. Журахович); Вона того не слухає, а править своє. Вечеря на столі — просить вечеряти (Марко Вовчок); — П'ю за сміливість! — За сміливість! — лунають голоси, вторуючи брязкоту чарок (М. Коцюбинський); Дмитренко дедалі став учащати: "так" та "бачите", — видно, він гаразд і сам ні бачив, ні знав того, про віщо розказував (Панас Мирний); В розповідях своїх, особливо про себе, Роман Петрович по двічі і по тричі, певне забуваючи, повторювався (В. Козаченко).
ТЛУМА́ЧИТИ (визначати зміст, значення чогось, розуміти, пояснювати що-небудь якимось чином), РОЗТЛУМА́ЧУВАТИ, ВИТЛУМА́ЧУВАТИ, ВТЛУМА́ЧУВАТИ (УТЛУМА́ЧУВАТИ), ТРАКТУВА́ТИ, ІНТЕРПРЕТУВА́ТИ книжн, ТОВМА́ЧИТИ (ТОВКМА́ЧИТИ) розм., РОЗТОВКМА́ЧУВАТИ розм., ВТОВКМА́ЧУВАТИ (УТОВКМА́ЧУВАТИ) розм., ВТОКМА́ЧУВАТИ (УТОКМА́ЧУВАТИ), ВИТОВКМА́ЧУВАТИ (ВИТОВМА́ЧУВАТИ) розм., РОЗТОВМА́ЧУВАТИ розм. — Док.: розтлума́чити, ви́тлумачити, втлумачити (утлумачити), потрактува́ти, інтерпретува́ти, розтовкма́чити, втовкма́чити (утовкма́чити), втокмачити (утокмачити), ви́товкмачити (ви́товмачити), розтовмачити. — Не так ви тлумачите тут наші слова (О. Донченко); Кожен по-своєму тлумачив коротеньке повідомлення в газеті про зняття Несвітайла (В. Вільний); Увечері напередодні від'їзду старики довго розтлумачували Дмитрієві, як їхати (А. Хижняк); Голота ж не вважала за потрібне витлумачити перед кимсь свої вчинки (Ірина Вільде); Якось не трапилось нагоди втлумачити Каргатові, що завод не інститутська лабораторія (Ю. Шовкопляс); Узяв я адвоката набік, товмачу йому: — Зле, пане, робите: у бабів є гроші!.. Дадуть ціну, яку поставите (Лесь Мартович); Один тебе з першого слова розуміє і мовчки йде до роботи, іншому треба все розтовкмачити (В. Кучер); Довго художник втовкмачував у голову дівчині, що він хоче намалювати її портрет (О. Донченко). — Пор. 1. поя́снювати.
Словник синонімів української мови