торохтілка

ГУ́РКАЛО розм. (дитяча іграшка або предмет, що гуркоче), ТОРОХТІ́ЛКА розм., ТАРА́ХКАЛО розм. Було гуркало робить нам (дід) та ґринджолята (Д. Мордовець); Марко показував свого нового вітряка з торохтілкою: вітер дме, млинок крутиться і торохтить... (О. Копиленко). — Пор. 1. бря́зкальце.

Значення в інших словниках

1. торохтілка — торохті́лка іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. торохтілка — див. балакучий; брязкальце; мотоцикл  Словник синонімів Вусика
3. торохтілка — [тороухт’ілка] -лкие, д. і м. -лц'і, р. мн. -лок  Орфоепічний словник української мови
4. торохтілка — ТОРОХТІ́ЛКА, и, ж., розм. Торохкітлива дитяча іграшка або торохкітливий пристрій в іграшці. Потім Марко показував свого нового вітрячка з торохтілкою: вітер дме, млинок крутиться і торохтить... (О. Копиленко).  Словник української мови у 20 томах
5. торохтілка — -и, ж., розм. Торохкітлива дитяча іграшка або торохкітливий пристрій в іграшці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. торохтілка — ТОРОХТІ́ЛКА, и, ж., розм. Торохкітлива дитяча іграшка або торохкітливий пристрій в іграшці. Потім Марко показував свого нового вітрячка з торохтілкою: вітер дме, млинок крутиться і торохтить… (Коп., Вибр., 1953, 458).  Словник української мови в 11 томах