травма

СТРУС (надзвичайно сильне, глибоке зворушення, переживання), ПОТРЯСІ́ННЯ, УДА́Р (ВДАР), СТРЕС, ШОК, ТРА́ВМА зі сл. психічна, душевна. — Мені професор опреділив, — "очі у вас цілі, тільки нерви від різних струсів не витримали. Я напишу ліки.., і як напала на вас сліпота, так і піде без сліду" (Ю. Яновський); Вона лікувалась багато, але давнє нервове потрясіння залишило на ній свої сліди (Л. Смілянський); Неважко собі уявити, яким ударом для Докії Захарівни було нерозумне заміжжя єдиної дочки (Л. Дмитерко); Стрес і шкідливий, але стрес і корисний, бо дає вихід нашим почуттям.., очищає наші душі, серця й організм (П. Загребельний); Шок у пана Дулькевича минув так само швидко, як і настав (П. Загребельний); Радість творчого успіху була жорстоко подавлена страховинним двопідвальним фейлетоном.. Це була справжня психічна травма (О. Довженко).

Значення в інших словниках

1. травма — тра́вма іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. травма — Травматичне пошкодження, РАНА; (психічна) <�нервовий> стрес.  Словник синонімів Караванського
3. травма — (мед.) ушкода  Словник чужослів Павло Штепа
4. травма — тра́вма (від грец. τραύμα – рана) порушення цілості й функцій органів та тканин тіла людини або тварини внаслідок ушкодження їх чинниками навколишнього середовища (механічні, термічні, хімічні, електричні тощо). Психічна Т. – надмірне нервове збудження.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. травма — ТРА́ВМА, и, ж. Пошкодження тканин або органів тіла внаслідок удару, поранення, опіку тощо. [Терентій Йосипович:] Становище наркома критичне. Дві травми, проламано череп і удар у живіт... (О.  Словник української мови у 20 томах
6. травма — -и, ж. Пошкодження тканин або органів тіла внаслідок удару, поранення, опіку тощо. || перев. з означ. психічний, душевний. Нервове потрясіння. Виробнича травма — травма, отримана людиною внаслідок впливу виробничих чинників.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. травма — Порушення цілісності та функцій органів і тканин тіла людини або тварини через їх ушкодження; т. механічна, термічна, хіміч., електрична.  Універсальний словник-енциклопедія
8. травма — Тра́вма, -ми, -мі; тра́вми, травм  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. травма — ТРА́ВМА, и, ж. Пошкодження тканин або органів тіла внаслідок удару, поранення, опіку тощо. [Терентій Йосипович:] Становище наркома критичне. Дві травми, проламано череп і удар у живіт… (Корн.  Словник української мови в 11 томах